Спецслужби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спецслужби — загальна неофіційна назва для державних органів та установ, покликаних здійснювати оперативно-розшукову діяльність, розвідку та контррозвідку, спеціальні операції і диверсії в інтересах держави та національних інтересів. У недемократичних країнах спецслужби обслуговують панівні еліти, займаються політичними репресіями та позасудовими убивствами. Спецслужби часто діють поза правовим полем своєї країни, а їхня діяльність на території інших держав є протизаконною.

У деяких країнах спецслужби мають особливу політичну вагу й можуть бути незалежним гравцем, впливати на політику та обрання (призначення) керівництва держави. Тенденція останніх років — посилення ролі спецслужб, дедалі більше втручання їх у приватне життя громадян та маніпуляція суспільними процесами. Спецслужби можна умовно розділити на дві групи:

  • розвідувальні
  • внутрішньої безпеки.

Завданням розвідувальних органів є здобуття важливої інформації та дезінформація аналогічних структур ворожих держав. Органи внутрішньої безпеки гарантують безпеку громадянам і стабільність владі країни.

Спецслужби гарантують:

В Україні функції спецслужб покладені на такі структури:

  • ГУР — Головне управління розвідки Міністерства оборони (воєнна розвідка);
  • СЗР — Служба зовнішньої розвідки;
  • СБУ — Служба безпеки України (контррозвідка та внутрішня безпека);
  • Управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Певною мірою до спецслужб можна віднести і УДО (Управління державної охорони) — колишнє «9 управління КДБ СРСР», що займається забезпеченням охорони перших осіб держави.

Усі українські спецслужби істотно потерпають від корупції. Трапляються випадки використання офіцерами спецслужб свого становища для ведення власного бізнесу, зловживання посадою з метою задоволення приватних інтересів, співпраця з кримінальними структурами, інші протиправні дії. Атмосфера в українських спецслужбах значною мірою визначається радянським минулим. Тривалий час керівні посади в більшості структур обіймали колишні офіцери КДБ, їхні родичі, вихованці тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Encyclopedia of Espionage, Intelligence, and Security, hrg. von K. Lee Lerner und Brenda Wilmoth Lerner, 3 Bände, Detroit: Gale, 2004
  • Rhodri Jeffreys-Jones, Cloak and Dollar: A History of American Secret Intelligence, Yale University Press, 2002
  • Richard C. S. Trahair, Encyclopedia of Cold War Espionage, Spies, and Secret Operations, Westport, Conn.: Greenwood Press, 2004