Рудницький Іван Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іва́н Теодо́р Діонісійович Рудни́цький (*20 листопада 1887, Бедриківці[1] — †3 березня 1951, Гекстер / Гестер[1], Німеччина) — галицький громадський і військовий діяч, родом з Заліщиччини. Доктор права (1925).[1]

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Львівський університет 1908 року. Працював нотаріусом (Бережани).

Під час І-ї світової воював на італійському фронті, командант скорострільної сотні.[1]

Діяч таємного Військового Комітету у Львові, який підготував перебрання влади від австрійської адміністрації у листопаді 1918 в Галичині, особисто перебрав командування корпусу у Львові. Сотник УГА військовий відпоручник диктатора Євгена Петрушевича у Відні, згодом у Празі (одночасно керівник УВО в Чехо-Словаччині). Деякий час член проводу УВО, 1925 вийшов з її лав.

Після повернення до Галичини 1927 адвокат у Львові, діяч УСДП, член керівних органів. Під час німецької окупації — діяч Українського Допомогового Комітету. 1944 року емігрував до Німеччини.

Помер у Гекстері (Німеччина). Його син — Рудницький Леонід Іванович — діяч української спільноти США.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Петро Гуцал, Б. Пиндус. Рудницький Іван Теодор Діонісійович… С. 206

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]