Румянцев Олексій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Румянцев Олексій Гаврилович
Народився 1901(1901)
село Осташево, тепер Ярославської області, Російська Федерація
Помер 1975(1975)
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Учасник Німецько-радянська війна
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора

Олексій Гаврилович Румянцев (1901(1901), село Осташево, тепер Ярославської області, Російська Федерація — 1975) — радянський військовий політпрацівник, генерал-майор. Депутат Верховної ради Білоруської РСР 1-го скликання (з 1940 року). Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. З 1919 року — у Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії.

Член ВКП(б) з 1920 року.

Служив у Робітничо-селянській Червоній армії на партійно-політичній роботі. З 1932 року навчався у Військово-політичній академії РСЧА імені Леніна. Після закінчення інститут ад'юнктів цієї академії працював викладачем Академії моторизації і механізації імені Сталіна, а потім у Військово-господарській академії імені Молотова.

З 1938 року — на керівній політичній роботі в Червоній армії. У вересні 1939 році брав участь у окупації Західної Білорусі радянськими військами. До червня 1941 року — заступник начальника Політичного управління Білоруського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни. У червні — липні 1941 року — заступник начальника Політичного управління Західного фронту. 20 липня — 28 серпня 1941 року — начальник Політичного управління Західного фронту. У вересні 1941 — березні 1944 року — начальник Політичного управління Карельського фронту.

У березні 1944 — жовтні 1947 року — член Військової Ради Одеського військового округу — заступник командувача військ з політичної частини.

З 1948 року — викладач, доцент Московського фінансового інституту (МФІ).

У 1949—1951 роках — декан факультету міжнародних фінансових відносин МФІ. У 1951——1955 роках — проректор з навчально-методичної роботи Московського фінансового інституту (МФІ).

У 1954—1958 роках — ректор Всесоюзного заочного економічного інституту.

Потім — на пенсії у місті Москві.

Звання[ред. | ред. код]

  • дивізійний комісар (2.09.1939)
  • генерал-майор (6.12.1942)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Леніна
  • два ордени Червоного Прапора (22.02.1943,)
  • медаль «ХХ-річчя РСЧА»
  • медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
  • медалі

Посилання[ред. | ред. код]