Руса IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руса IV
Правління 595 до н. е. - ? 585 до н. е.
Попередник Руса III
Біографічні дані
Дата смерті 595 до н. е.
Батько Руса III

Руса IV (Руса, син Руси) - останній цар держави Урарту, свідок загибелі останнього оплоту урартської державності - фортеці Тейшебаіні в Закавказзі. Період правління близько 595 - 585 рр.. до н. е..

Про останній період держави Урарту збереглося лише невелике число уривчастих відомостей. Про існування Руси IV вченим стало відомо після уважного вивчення глиняної булли, що опечатувала одне із зерносховищ фортеці Тейшебаіні. Археологам відразу стало зрозуміло, що булла була зірвана в момент останнього штурму фортеці, на ній також відразу вдалося прочитати по батькові останнього урартського царя «син Руси», однак ім'я царя — «Руса» вдалося прочитати лише майже десять років потому в 1960 році [1].

Відбиток на глиняній буллі зі згадуванням Руси IV
Булла була виявлена в 1952 при розкопках фортеці Тейшебаіні на пагорбі Кармір-Блур
RusaIV Seal.jpg
Глиняна булла з"єднувала кінці мотузки, що пропускалась в петлі дверей, які закривали зерносховище, і таким чином опломбовували зерносховище. Для унеможливлення підробки булли на ній ставився підпис наглядача і прокочувалася його циліндрична печатка. На фотографії видно підпис і слід циліндричної печаті.

Таким чином, з'ясувалося, що останнім урартським царем був Руса IV, син Руси III, який очолював залишки колись могутньої урартської держави. Під час правління Руси IV урарти остаточно втратили вплив у центрі країни, в районі озера Ван і продовжували здавати позиції в Закавказзі. Місто Аргіштіхінілі було втрачено в бою, а місто Еребуні залишено без бою, а його цінності перевезені в Тейшебаіні [2] [3]. Однак невдовзі, близько 585 року до н. е.., і Тейшебаіні буде спалено, а разом із цією фортецею держава Урарту загине.

Література[ред.ред. код]

  • Арутюнян Н. В.Біайнілі (Урарту), Видавництво Академії наук Вірменської РСР, Єреван, 1970
  • Арутюнян Н. В.Деякі питання останнього періоду історії Урарту / / Стародавній Схід, Видавництво АН Вірменської РСР, Єреван, № 2, 1976
  • Дьяконов І. М. Останні роки урартської держави за ассиро-вавилонськими джерелами / / Вестник Древней Истории № 2, 1951

Примітки[ред.ред. код]

  1. Арутюнян Н. В.До інтерпретації напису на глиняній буллі Кармір-Блуру, Історико-філологічний журнал АН Вірменської РСР, № 1, 1960
  2. Піотровський Б. Б.Ванское царство (Урарту), Видавництво Східної літератури, Москва, 1959
  3. Мартиросян А. А.Аргіштіхінілі, Видавництво АН Вірменської РСР, Єреван , 1974