Садовська Галина Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Дмитрівна Садовська
Галина Садовська - 07105609.jpg
Народилася 3 березня 1948(1948-03-03) (70 років)
с. Немиринці, Городоцький район, Хмельницька область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українці
Діяльність редактор, журналіст
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
У шлюбі з Сікорський Казимир Броніславович
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Золота медаль української журналістики

Галина Дмитрівна Садовська у Вікісховищі?

Садовська Галина Дмитрівна (нар. 3 березня 1948, с. Немиринці, Україна) — український журналіст, публіцист, літератор. Дружина Казимира Сікорського. Член НСЖУ (1975). Заслужений журналіст України (1998).

Життєпис[ред. | ред. код]

Тернопільські журналісти Олег Снітовський, Галина Садовська та Василь Бурма.

Галина Садовська народилася 3 березня 1948 року в селі Немиринцях, нині Городоцького району Хмельницької області України.

Закінчила Київський університет (1972 р., нині національний університет).

Працювала в редакції збаразької районної газети «Колгоспне життя» (1968—1973 рр.): літпрацівник, завідувачка відділу, заступник редактора. Від 1973 донині — в редакції обласної газети «Вільне життя» (м. Тернопіль): власкор, завідувачка відділу, оглядач, заступник редактора.

Член правління міської організації «Просвіти». Заступник голови оргкомітету конкурсу «Людина року» (м. Тернопіль).

Доробок[ред. | ред. код]

Авторка книг

  • «Про себе, про друзів, про час» (1999),
  • «З піснею на устах» (1999),
  • «А було це так» (2001),
  • «Тернопільські зустрічі» (2008),

Співавторка книг

Редактор-упорядник книг

  • Ю. Красевич «Свічка в грудях: Статті в пресі. Відгуки. Листування» (1997),
  • «Від ОУН, УПА до святого престолу: Документальна повість. Публіцистика. Листування» (2001).

Авторка публікацій на суспільно-політичні, культурні, духовні теми, інтерв'ю з політиками, діячами культури, представниками української діаспори.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Касіян, В. Церковний орден — журналістці / Віра Касіян // Вільне життя плюс. — 2018. — № 20 (14 березня). — С. 2. — (Вітаємо).

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бобрівець М. Привітали з народженням краян // Вільне життя плюс. — 2010. — 3 лютого.
  • Вільхова С. Двома перами — другу книгу // Свобода. — 2010. — 2 лютого.
  • Ґуґушвілі Т. Гама кольорів її життя // Вільне життя плюс. — 2010. — 4 червня.
  • Пінчук В. Вшановано людей року — 2002 // Вільне життя. — 2003. — 20 лютого.
  • Турчин-Гонтківська Н. Нагородили кращих з кращих // Вільне життя. — 2005. — 20 квітня.
  • Шот М. Мов пряний хліб // Урядовий кур'єр. — 2008. — 6 червня;
  • Шот М. На пагорбі долі // Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. – С. 343-345.