Самосуверенна ідентичність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зв'язок між сутностями, ідентифікаторами та атрибутами/ідентифікаторами
Децентралізовані ідентифікатори (DID)[1] можуть використовуватися для надання самосуверенних ідентичностей.

Самосуверенна ідентичність (ССІ) – це підхід до цифрової ідентифікації, який дає людям контроль над своїми цифровими ідентифікаторами.[2]

ССІ вирішує труднощі встановлення довіри під час взаємодії. Щоб отримати довіру, одна сторона під час взаємодії надає облікові дані іншим сторонам, і ці довіряючі сторони можуть перевірити, що облікові дані надійшли від емітента, якому вони довіряють. Таким чином, довіра верифікатора до емітента передається власнику облікових даних.[3] Цю базову структуру ССІ з трьома учасниками іноді називають «трикутником довіри».[4]

Загальновизнано, що для того, щоб система ідентифікації була самосуверенною, користувачі контролюють перевіряємі облікові дані[en], які вони мають, і для використання цих облікових даних потрібна їхня згода.[5] Це зменшує ненавмисне поширення особистих даних користувачів. Це контрастує з парадигмою централізованої ідентичності, де ідентичність надається якимось зовнішнім суб’єктом.[6]

У системі ССІ власники створюють і контролюють унікальні ідентифікатори, які називаються децентралізованими ідентифікаторами[en]. Більшість систем ССІ є децентралізованими, де облікові дані керуються за допомогою криптовалютних гаманців і перевіряються за допомогою криптографії з відкритим ключем, закріпленого на розподіленому реєстрі[en].[7] Облікові дані можуть містити дані з бази даних емітента, обліковий запис у соціальній мережі, історію транзакцій на сайті електронної комерції або атестацію від друзів чи колег.

ССІ в Європейському Союзі[ред. | ред. код]

Приклад ССІ студента
Приклад ССІ в Європейському Союзі

Європейський Союз створює сумісну з eIDAS Європейську самосуверенну систему ідентифікації (ESSIF). ESSIF використовує децентралізовані ідентифікатори[en] і європейську інфраструктуру послуг блокчейн.[8][9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Decentralized Identifiers (DIDs). World Wide Web Consortium. Процитовано 15 липня 2020.
  2. ↑ Ferdous, Md Sadek; Chowdhury, Farida; Alassafi, Madini O. (2019). In Search of Self-Sovereign Identity Leveraging Blockchain Technology. IEEE Access. 7: 103059—103079. doi:10.1109/ACCESS.2019.2931173. ISSN 2169-3536.
  3. ↑ Mühle, Alexander; Grüner, Andreas; Gayvoronskaya, Tatiana; Meinel, Christoph (2018). A survey on essential components of a self-sovereign identity. Computer Science Review. 30 (1): 80—86. arXiv:1807.06346. doi:10.1016/j.cosrev.2018.10.002.
  4. ↑ Reed, Drummond; Preukschat, Alex (2021). Self-Sovereign Identity. Manning. с. Chapter 2. ISBN 9781617296598.
  5. ↑ Allen, Christopher (25 квітня 2016). The Path to Self-Sovereign Identity. Life With Alacrity. Процитовано 19 лютого 2021. Users must control their identities.… Users must agree to the use of their identity.
  6. ↑ eIDAS supported self-sovereign identity (PDF). European Commission. May 2019. Процитовано 16 червня 2020.
  7. ↑ Blockchain and digital identity (PDF). eublockchainforum.eu. 2 травня 2019. Процитовано 16 червня 2020.
  8. ↑ Understanding the European Self-Sovereign Identity Framework (ESSIF). ssimeetup.org. 7 липня 2019. Процитовано 22 червня 2020.
  9. ↑ European Blockchain Services Infrastructure (EBSI). European Commission. Процитовано 1 липня 2020.

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самосуверенна_ідентичність&oldid=38214525