Сант Мат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Сант Мат» - середньовічне індійське вчення, яке виникло у XIII - XIV ст. у Індії. У перекладі з санскриту Сант Мат означає «Шлях Святості», Шлях майстрів. Виник Сант мат у індійському місті Варанасі в середовищі «Бхакті йога».

Однією з причин виникнення Сант мат, так як інших середньовічних релігій Індії, стала постійна ворожнеча та релігійний фундаменталізм між індійськими мусульманами та індусами. Великими середньовічними вчителями традиції Сант мат були: Намдев, Румі, Кабір, Мірабай, Сурдас, Нанак, останній гуру став засновником нової середньовічної індійської релігії, яка отримала назву сикхізм.

Сант Мат ніколи не був однорідним рухом,і часто ділився на різні дрібні релігійні групи. Сант Мат був та є у різних релігійних обрядах. Були течії Сант Мат, які сприймали спасіння та духовний розвиток через мусульманські вірування, також є сант матівці, які за релегійну основу беруть брахманіське вчення, а також сант матовці, які беруть велику частину вчень та доктирин сикхізської релігії.

Вчення Сант Мат носить своєрідний характер популяризації миру та рівності всіх релігій та рас. Кабір, Мірабай та інші представники цього вчення навчали не лише релігійних законів, але показували своїм прикладом, як потрібно жити в гармонії з різними расами та релігіями у Індії.

Найбільшим послідовником та популяризатором вчення Сант Мат у ХХ ст. був відомий індійський гуру Сант Кирпал Синг, який навчав своїх послідовників, що вчення Сант Мат не є релігією. Це суціальне вчення, яке має за мету об'єднати людство в єдину націю та релігію, яка буде жити у суспільній гармонії [1].

Примітки[ред. | ред. код]