Сезам (печера)
Печера Сезам  | |
|---|---|
| Характеристики | |
| Глибина | 206 м |
| Дослідження | |
| Категорія складності | 2А |
| Розташування | |
| Країна |
 Україна |
| Місцевість | Карабі-яйла, Крим, Україна |
|
| |
Сезам - печера в Криму.
Основні характеристики[ред. | ред. код]
- глибина 206 м
- категорія труднощі 2а
- вертикальний тип
Відкриття та дослідження[ред. | ред. код]
Печеру Сезам було відкрито в 1986 р. литовським спелеологом Раймондасом Данюнасом. Того року вона була пройдена до Старого дна, а в наступному році був знайдений надзвичайно вузький меандр, який закінчується колодязем глибиною 78 м (Великим колодязем). До експедиції в липні 2006 р. (керівник Раймондас Данюнас) глибина печери вважалася — 150 м (результати отримані після гідронівелювання). Після 20-річної перерви в дослідженнях печера Сезам стала на 20 м глибше і на 50 м довше.
Литовські експедиції 2006-2007 років[ред. | ред. код]
- експедиція в червні/липні 2006 р.[1]
- експедиція в жовтні 2006 р.[2]
- експедиція в липні 2007 р.[3]
- експедиція в серпні 2007 р.[4]
- експедиція в жовтні 2007 р.[5]
- експедиція в листопаді 2007 р.[6]
У жовтні 2006 р. під час другої експедиції в Сезам були розширені найбільші вузькості, так що зараз до «Невірного дна» може пройти практично кожен. І в 2007 р. Сезам не втратив популярності та уваги литовських спелеологів: чотири з п'яти експедицій на Карабі-яйлу були присвячені саме Сезаму. Дві з них — для топозйомки і гідронівелювання. Але дно печери все ще не досягнуто! Найближчі цілі все ті ж: пошуки продовження печери (розширення), топозйомка нових частин, а також все ще не перевірене вікно у Великому колодязі. В даний час глибина печери 206 м.[7]
Див. також[ред. | ред. код]
У Криму крім цієї є ще печери Сезам-Кая (кадастровий № 179-3, Ай-Петринський карстовий район, протяжністю 160,0 м і глибиною 50,0 м) і Дитя Сезаму (кадастровий № 715-2, Карабійський карстовий район, протяжністю 31,0 м і глибиною 22,0 м).
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Фотозвіт експедиції. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)