Селянко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Олександрович Селянко
Народився9 листопада 1952(1952-11-09)
Помер23 вересня 2001(2001-09-23) (48 років)
Діяльністьбіофізик
Alma materКиївський університет
Галузьнейрофізіологія, біофізика
ЗакладІнститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, Університетський коледж Лондона
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Науковий керівникВолодимир Скок
Відомий завдяки:дослідження синаптичної передачі, вегетативної нервової системи
НагородиДержавна премія СРСР

Селя́нко Олекса́ндр Олекса́ндрович (9 листопада 1952(19521109) — 23 вересня 2001) — український та британський біофізик та нейрофізіолог, доктор біологічних наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1974 році закінчив кафедру біофізики Київського державного університету та поступив у аспірантуру Інституту фізіології АН УРСР[1]

З початку 1990-х років жив у Великій Британії, працював у лабораторії Девіда Брауна в Університетському коледжі Лондона, в якій стажувався ще в 1983-1984 роках.[2]

Помер від раку 2001 року.

У 2002 році було проведено міжнародний симпозіум з іонних каналів, присвячений Олександру Селянку. [3]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дія ацетилхоліну та серотоніну на нейрони верхнього шийного ганглія кролика». У 1987 році захистив докторську дисертацію на тему «Механізми активування та блокування хеморецепторів нейронів симпатичного ганглія».

Вперше в світі разом з Володимиром Скоком і Віктором Деркачем зареєстрував збуджувальні постсинаптичні струми нейронів симпатичних гангліїв ссавців в умовах фіксації потенціалу. Також вони вперше довели потенціал-залежність цих струмів та виявили, що основною причиною специфічної кінетики цих струмів є деактивація нікотинових ацетилхолінових рецепторів.[1]

Нагороджений Державною премією СРСР разом зі Скоком та Деркачем у 1989 році за дослідження механізмів блокування хемокерованих іонних каналах у периферичних синапсах.[4]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Скок В. И., Селянко А. А., Деркач В. А. Нейрональные холинорецепторы. — М.:Наука, 1987. — 176 с.(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б David Brown (spring 2002), Alexandr A. Selyanko. Obituary, Physiology News (46): 33(англ.)
  2. Prof David Brown. UCL(англ.)
  3. A Pot-Pourri of Ion Channels(англ.)
  4. Н. С. Веселовский, Ю. П. Лиманский, А. Н. Шевко (2009). Институт физиологии им. А. А. Богомольца НАН Украины - флагман исследований молекулярной и клеточной физиологии мозга (к 75-летию основания института) (PDF). Нейрофизиология/NEUROPHYSIOLOGY. 41 (2): 99—112.

Джерела

[ред. | ред. код]