Скок Володимир Іванович
Володимир Іванович Скок | |
---|---|
Народився | 4 червня 1932 Київ, УРСР |
Помер | 20 грудня 2003 (71 рік) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Україна |
Діяльність | біофізик |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | нейрофізіологія, біофізика |
Заклад | Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України |
Посада | завідувач відділом |
Вчене звання | академік НАН України, академік АН СРСР |
Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
Науковий керівник | Данило Воронцов |
Відомі учні | Олександр Селянко |
Аспіранти, докторанти | Савчук Варфоломій Степанович |
Членство | НАНУ Російська академія наук Академія наук СРСР |
Відомий завдяки: | дослідження синаптичної передачі, вегетативної нервової системи |
Батько | Іван Максимович Скок |
Мати | Олена Іванівна Паславська |
У шлюбі з | Ірина Алексєєва |
Діти | Марина Скок |
Нагороди |
Володимир Іванович Скок (4 червня 1932, Київ, УРСР — 20 грудня 2003, Київ, Україна) — український нейрофізіолог і біофізик, академік АН України (з 26 грудня 1979 року[1]), академік АН СРСР (з 1987 року), академік РАН (з 1991 року), академік Національної академії педагогічних наук України (з 1992 року). Лауреат Державної премії СРСР (за 1989 рік).
Володимир Скок народився 4 червня 1932 року в Києві в родині художників-ілюстраторів. Батько Іван Максимович був мобілізований до Червоної армії у 1941 році та невдовзі загинув на фронті. Мати, Олена Іванівна Паславська працювала ілюстратором та художнім редактором у видавництві «Веселка».[2]
Під час навчання в школі цікавився біологією, відвідував фізіологічний гурток у Київському палаці піонерів, ставив фізіологічні досліди під керівництвом професора Гаврила Машталера. У 1950 році Володимир закінчив київську чоловічу школу № 55 зі срібною медаллю. У тому ж році поступив до біологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка[2]
У 1955 році закінчив університет та намагався поступити в аспірантуру до біофізика Олексія Городецького, проте той відмовив.[3] Скок залишився викладати асистентом на кафедрі фізіології людини й тварин. Пізніше працював також старшим науковим співробітником відділу загальної фізіології НДІ фізіології при Київському університеті, де виконував кандидатську дисертацію з біології під керівництвом Данила Воронцова. У 1959 році Скок був спрямований на стажування до Колумбійського університету, де працював у лабораторії Гаррі Грундфеста[en]. У 1962 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Електричні реакції зірчастого симпатичного ганглія[en] кішки». Того ж року перейшов працювати до Інституту фізіології імені О. О. Богомольця. У 1968 році захистив дисертацію доктора біологічних наук на тему «Електрофізіологічні властивості симпатичних гангліїв», консультантом якої був Платон Костюк. У 1971 він став завідувачем відділу фізіології вегетативної нервової системи, цю посаду займав до смерті. У 1980—1981 роках Скок був заступником директора з наукової роботи.[2]
Жив у Києві. Помер 20 грудня 2003 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
- Дружина — патофізіолог, імунолог, доктор біологічних наук Ірина Алексєєва (1934—2011).
- Донька — біохімік, доктор біологічних наук Марина Скок (1956-2024)[4].
Автор праць в галузі нейрофізіології, головним чином фізіології синаптичної передачі. Проводив дослідження дії фармакологічних препаратів на нервову систему тварин і людини.
У 1953 році опублікував першу наукову статтю «Вплив хлористого магнію на струми дії нерва».[2]
У 1986 році разом з колегами вперше зареєстрував електричну активність одиночного каналу нікотинового ацетилхолінового рецептору.[2]
- Віце-президент Всесоюзного фізіологічного товариства СРСР
- Член Центральної ради Міжнародного союзу фізіологічних наук
- Член-кореспондент АН УРСР (1973), академік АН УРСР (1979)
- Академік АН СРСР (1987)
- Іноземний член Польської академії наук (1994)
- Академік-співзасновник Академії педагогічних наук України
- Соросівський професор (1997)
- Заступник Академіка-секретаря Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології АН УРСР (1970—1974)
- Академік-секретар Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології АН УРСР (1974—1988)
- Віце-президент АН УРСР (1988—1993)
- Премія імені І. М. Сеченова АН СРСР за монографію «Фізіологія вегетативних гангліїв» (1970)
- Грамота Верховної Ради Білоруської РСР за пропаганду наукових знань (1979)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1982)
- Державна премія СРСР (1989)
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2003)
- ↑ Сайт Національної академії наук України. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 11 вересня 2012.
- ↑ а б в г д Алексеева, И. Н. (2007), Вехи творческой биографии, у Алексеева И. Н., Шевко А.М. (ред.), Академик В. И. Скок в воспоминаниях коллег и друзей, К.: Наукова думка, с. 11—16(рос.)
- ↑ Сорокина-Марина, З. А. (2007), Володя Скок, каким я его помню, у Алексеева И. Н., Шевко А.М. (ред.), Академик В. И. Скок в воспоминаниях коллег и друзей, К.: Наукова думка, с. 38—42(рос.)
- ↑ Всеукраїнська конференція з нейронаук присвячена 90-річчю від дня народження видатного українського нейрофізіолога академіка Володимира Скока
- Алексеева И. Н., Шевко А.М., ред. (2007), Академик В. И. Скок в воспоминаниях коллег и друзей, К.: Наукова думка, с. 196, ISBN 978-966-00-0657-7(рос.)
- Большой Энциклопедический словарь. 2000 (рос.).
- Народились 4 червня
- Народились 1932
- Померли 20 грудня
- Померли 2003
- Поховані на Байковому кладовищі
- Члени Національної академії наук України
- Академіки РАН
- Члени АН СРСР
- Лауреати Державної премії СРСР
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Уродженці Києва
- Випускники біологічного факультету Київського університету
- Українські фізіологи
- Дійсні члени НАН України
- Академіки АН СРСР
- Українські біофізики
- Науковці Інституту фізіології НАН України
- Доктори біологічних наук України
- Соросівські професори
- Наукові династії