Семиріччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Семиріченська область в 1900 році

Семиріччя (каз. Жетісу) — географічна область в Центральній Азії. Розташована між озерами Балхаш на півночі, Сасикколь і Алаколь на північному сході, хребтом Джунгарський Алатау на південному сході, хребтами Північного Тянь-Шаню на півдні.

Сім головних річок, які дали назву регіону: Ілі, Каратал, Бієн, Аксу, Лепсі (Лепси, Лепса), Баскан, Сарканд.

В І тисячолітті до н. е. на даній території жили племена саків; в ІІ столітті до н. е. — V столітті н. е. — усуни. В середині VІ століття тут утворився Західно-Тюркський каганат, в VІІІ столітті — держава тюргешів (до 758 року) і карлуків (766—940 роки). В кінці Х століття Семиріччя увійшло в державу Караханідів, з 30-х років ХІІ століття — в державу каракитаїв.

Література[ред.ред. код]

  • Чекменёв Н. Семиречье. — «Кыргызстан», 1977.
  • Байпаков К. М. Средневековая городская культура Южного Казахстана и Семиречья (VI — нач. XIII вв.). — Алма-Ата: Наука, 1986. — 256 с.