Середній державний радник Японії

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search

Сере́дній держа́вний ра́дник (яп. 中納言, ちゅうなごん / なかのものもうすつかさ, МФА[t͡ɕuu̥ nagoɴ / naka no monomoːsu̥ t͡sukasa]) — посада і титул в Японії 7 — 19 століття. Чиновник 3-го молодшого рангу. Молодше старшого державного радника і старше молодшого державного радника. Один з помічників Великої державної ради[1].

Короткі відомості[edit | edit source]

Вперше посада середнього державного радника згадується під 692 роком в тексті «Кодексу Кійоміхара», в «Анналах Японії». В новому «Кодексі Тайхо» від 701 року ця посада була скасована. Проте 705 року її знову відновили — замість двох старших державних радників було призначено три середніх[1].

Функції середнього державного радника були близькими до обов'язків старшого. Він доповідав Імператору Японії про стан державних справ, брав участь в церемоніях проголошення Імператорських рескриптів, був членом Двірцевої ради[1].

Початково, за японським табелем про чиновницькі ранги, середній державний радник мав 4-й старший ранг. Держава надавала йому 200 селянських дворів і 30 помічників. З 761 року середнього державного радника було підвищено до чиновника 3-го молодшого рангу[1].

Існували два типи середніх радників: головні (яп. ) і тимчасові (яп. 権, ごん).

Синоніми[edit | edit source]

Японські назви посади середнього державного радника, що записувалися на китайський лад:

  • Ко́мон (яп. 黄門, こうもん, «Жовті ворота»)[1]
  • Мо́нка-дзіро́ (яп. 門下侍郎, もんかじろう, «Підворотний Імператора»)[1].

Японські автентичні назви посади:

  • Тю́наґон (яп. 中納言, ちゅうなごん)[1]
  • На́ка-но-мономо́су-цука́са (яп. 中納言, なかのものもうすつかさ)[1].

Примітки[edit | edit source]

  1. а б в г д е ж и Ватанабе Наохіко. Тюнаґон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література[edit | edit source]