Середній мозок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мозок: Середній мозок

Midbrain.gif

Латинською Mesencephalon


Сере́дній мо́зок (лат. Mesencephalon) — відділ головного мозку розташований між мостом (лат. pons) і проміжним мозком (лат. diencephalon), древній зоровий центр. Відноситься до стовбуру головного мозку.

Задній і середній мозок
Мозок людини
1. Cerebrum — великі півкулі
2. Mesencephalon — середній мозок
3. Pons — міст
4. Medulla oblongata — довгастий мозок
5. Cerebellum — мозочок

Вентральну частину складають масивні ніжки мозку, основну частину яких займають пірамідні шляхи. Між ніжками знаходиться міжніжкова ямка, fossa interpeduncularis, з якої виходить III (окоруховий) нерв. У глибині міжніжкової ямки — задня продірявлена речовина (лат. substantia perforata posterior).

Дорсальна частина — чотиригорбкова пластинка, дві пари горбків, верхні і нижні (лат. culliculi superiores & inferiores). Верхні, або зорові горбки трохи більші ніж нижні (слухові). Горбки пов'язані зі структурами проміжного мозку — колінчатими тілами, верхні — з латеральними, нижні — з медіальними. З дорзальної сторони на кордоні з мостом відходить IV (блоковий) нерв, відразу ж огинає ніжки мозку, виходячи на передню сторону. Чіткого анатомічного кордону з проміжним мозком немає, за ростральний кордон прийнята задня комісура.

Усередині нижніх горбків перебувають слухові ядра, туди йде латеральна петля. Навколо водопроводу Сильвія — центральна сіра речовина (лат. substantia grisea centralis).

У глибині покришки середнього мозку (під чотиригорбковим тілом) знаходяться ядро окорухового нерва, червоне ядро (червоне ядро, управління рухами) чорна речовина (чорної субстанції, ініціація рухів) ретикулярна формація.


Середній мозок є продовженням моста. На базальній поверхні головного мозку середній мозок відокремлюється від мосту досить чітко, завдяки поперечним волокнам мозку. З дорсальної поверхні середній мозок відмежовується від мосту мозку за рівнем переходу IV шлуночка у водопровід і нижніх горбків даху. На рівні переходу IV шлуночка у водопровід середнього мозку верхню частину IV шлуночка формує верхній мозковий парус, де утворюють перехрест волокна блокового нерва і переднього спиномозочкового шляху.

У латеральних відділах середнього мозку в нього входять верхні мозочкові ніжки, які, поступово занурюючись у нього, утворюють перехрест зі середньою лінією. Дорсальная частина середнього мозку, розташована ззаду від водопроводу, представлена ​​дахом (лат. tectum mesencephali) з ядрами нижніх і верхніх горбків.

Будова ядер нижніх горбків проста: вони складаються з більш-менш гомогенної маси нервових клітин середнього розміру, відіграючи істотну роль в реалізації функції слуху і складних рефлексів у відповідь на несподівані звукові подразнення. Ядра верхніх горбків організовані більш складно і мають шарувату будову, беручи участь у здійсненні «автоматичних» реакцій, пов'язаних із зоровою функцією, тобто безумовних рефлексів у відповідь на зорові подразнення. Крім того, ці ядра координують рухи тулуба, мімічні реакції, рухи очей, голови, вух і т. д. у відповідь на зорові стимули. Здійснюються ці рефлекторні реакції завдяки дахово-спиномозговому (лат. tractus tectospinalis) і дахово-бульбарному шляхам(лат. tractus tectobulbaris).

Вентральніше від верхніх і нижніх горбків даху знаходиться водопровід середнього мозку, оточений центральною сірою речовиною. У нижньому відділі покришки середнього мозку розташовується ядро ​​ блокового нерва (лат. nucl. n. trochlearis), а на рівні середнього і верхнього відділів — комплекс ядер окорухового нерва (лат. nucl. n. oculomotorius). Ядро блокового нерва, що складається з нечисленних великих багатокутних клітин, локалізується під водопроводом на рівні нижніх горбків. Ядра окорухового нерва являють собою комплекс, до якого входять головне ядро ​​окорухового нерва, великоклітинне, подібне за морфологією до ядер блокового і відвідного нервів, дрібноклітинне непарне центральне заднє ядро ​​і зовнішнє дрібноклітинне додаткове ядро. Ядра окорухового нерва розташовуються в дахові середнього мозку у середній лінії, вентральніше водопроводу, на рівні верхніх горбків даху середнього мозку.

Важливими утворами середнього мозку є також червоні ядра і чорна речовина. Червоні ядра (лат. nucll. ruber) розташовуються вентролатеральніше центральної сірої речовини середнього мозку. У червоних ядрах закінчуються волокна передніх мозочкових ніжок, кірково-червоноядерні волокна (лат. tractus corticorubralis) і волокна з утворень стріопаллідарної системи. У червоному ядрі розпочинаються волокна червоноядерно-спинномозкового (лат. tractus rubrospinalis), а також червоноядерно-оливного (лат. tractus rubroolivaris) шляхів, волокна, що йдуть в кору великого мозку. Таким чином, червоне ядро ​​є одним з центрів, що беруть участь у регуляції тонусу і координації рухів. При ураженні червоного ядра і його шляхів у тварини розвивається так звана децеребраційна ригідність. Вентральніше від червоного ядра розташовується чорна речовина (лат. subst. nigra), яка ніби відокремлює дах (лат. tectum) середнього мозку від його основи. Чорна речовина також має стосунок до регуляції м'язового тонусу.

Основа ніжки середнього мозку складається з волокон, які сполучають кору великого мозку і інші утвори кінцевого мозку з нижчими утворами мозкового стовбура та спинного мозку. Велика частина основи зайнята волокнами пірамідного шляху. При цьому в медіальній частині розташовуються волокна, що йдуть з лобових областей півкуль великого мозку до ядер моста і довгастого мозку, латеральніше — волокна пірамідного шляху, в самих латеральних відділах — волокна, що йдуть з тім'яної, скроневої і потиличної областей півкуль великого мозку до ядер моста.

Функції середнього мозку[ред.ред. код]

  1. Рухові функції.
  2. Сенсорні функції (наприклад зір).
  3. Регулювання актів жування та ковтання (тривалості)
  4. Забезпечення точних рухів рук (наприклад, при листі).

Важливі структури і провідні шляхи середнього мозку[ред.ред. код]

В середньому мозку розташовані наступні важливі структури:

Важливі провідні шляхи середнього мозку:

Джерела[ред.ред. код]

  • Морфологія нервової системи. Під ред. Бабміндра В. П. Л:. Вид-во ЛДУ, 1985.