Сеїт-батир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дата народження 17 століття
Дата смерті 18 століття

Сеїт Ягафаров[1] (башк. Сәйет Йәғәфәров, Сәйет батыр ; 2-а пол. XVII ст. — сер. XVIII ст.) — Башкирський феодал і релігійний діяч Казанської даруги, активний учасник і головний ватажок Башкирського повстання 1681—1684 років. У народі відомий як Сеїт-батир, проголошений ханом під ім'ям Сафар.

Участь у башкирських повстаннях[ред. | ред. код]

Дотримання свободи віросповідання було однією з умов приєднання Башкортостану до складу Росії, проте поступово політика насадження християнства стала посилюватися і 16 травня 1681 був виданий указ про конфіскацію у нехрещених поміщиків і вотчинників маєтків і вотчин, населених християнами[2]. Після оголошення цього царського указу, місцеві чиновники та православні релігійні діячі намагалися змусити мусульманських феодалів до хрещення, а через них християнізувати і селянське населення краю.

Невдоволення мусульман вилилося у повстання башкир, яке почалося восени 1681 року. Головним ватажком його став Сеїт Ягафаров, який був діяльним поборником ісламу[3].

До травня повстання охопило весь край. Безуспішні спроби придушити повстання змусили уряд звернутися до башкирів із обіцянкою скасувати указ та пробачити всіх учасників повстання. З'єднання повсталих на чолі з Кучуком Юлаєвим припинила боротьбу і звернулася до уряду з чолобитною, а інша частина — на чолі з Сеїтом — продовжила боротьбу. У ході повстання він проголосив себе Сафар-ханом.

Придушення повстання було покладено на казанського воєводу П. В. Шереметєва[4]. 28 травня 1682 року проти повсталих виступив із Уфи великий загін, що складався з уфимських дворян, стрільців, козаків, також прибуло і підкріплення з Москви. На початку червня 1682 року в районі річки Ік відбулася велика битва з урядовими військами. Повсталі зазнали поразки, а ватажок повстання Сеїт Ягафаров був поранений. Подальша його доля невідома.

На думку башкирських націоналістів це повстання, закінчилося перемогою башкирів. Від задуму християнізації башкир Москва відмовилася. Московські царі підтвердили минулі договори з башкирами та тимчасово відступили.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. другие вариации имени и фамилии Сеит Садыров, Сеит Садиир, Сайид-Джагфар
  2. В.В. Ермаков «Челнинская история». Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
  3. Под ред. Е. М. Жукова. Сеит садиир // Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. — 1973—1982.
  4. История Башкортостана. Ч 1. Под ред. И. Г. Акманова. Уфа, 1996. — С.79
  5. Габбасов Руслан. Записки башкирского националиста. Кук Буре. - Уфа: 2023. — 115 c.