Силумін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Силумі́ни (лат. Silicium — кремній, та лат. Aluminium — алюміній) — загальна назва ливарних сплавів на основі алюмінію з кремнієм. Їх використовують у різних галузях промисловості. Відноситься до групи легких ливарних стопів алюмінію (основа) з кремнієм (вище 4,2%Si, в деяких марках до 26%) та деякими іншими елементами, якими легують силумін залежно від бажаного поєднання технологічних та експлуатаційних властивостей: мідь, марганець, магній, цинк, титан, берилій. Найпоширеніші сплави Al—Si, Al—Si—Mg (АК12, АК9ч, АК9пч, АК7ч, АК7пч, АК8л, АК9, АК7), вони вирізняються добрими технологічними властивостями.

Механічні властивості[ред.ред. код]

Перевагами силумінів є їхня підвищена корозійна стійкість у вологому і морському середовищах, добра протидія кислотам, легкість, дешевість, хороші ливарні властивості: гарна плинність, мала усадка. Недоліком сплавів є крихкість. У подвійних (Al—Si) силумінах зі збільшенням вмісту кремнію знижується пластичність і підвищується міцність.

Силуміни поступаються за механічними властивостями ливарним сплавам на основі системи Al(алюміній) — Cu(мідь).

Застосування[ред.ред. код]

Використовуються для виготовлення литтям деталей складної конфігурації головним чином у авто- (блоки циліндрів), авіа- та суднобудуванні, хімічному машинобудуванні. Також використовується у виробництві неякісних кульових кранів та змішувачів для води, що дає змогу здешевити ці вироби порівняно з латунними аналогами.

Сплави з пониженим вмістом свинцю, цинку, берилію відносяться до харчових і застосовуються у виробництві литого посуду.