Сильвестров Юрій Володимирович
| Сильвестров Юрій Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Сильвестров Юрій Володимирович |
| Народився |
5 січня 1960 (64 роки) Інгулець (Херсонська область) |
| Громадянство |
 СРСР→  Україна |
| Діяльність | перекладач, журналіст |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Сильвестров Юрій Володимирович (народився 5 січня 1960 р. в с. Інгулець Білозерського району Херсонської обл.) – український перекладач, журналіст, дипломат, кандидат філологічних наук. Член Асоціації перекладачів України. Мати – Сильвестрова Анна Тихонівна, вчителька, батько – Сильвестров Володимир Пантелійович, ветеран Другої світової війни, робітник. Виріс у м. Миколаєві, де 1976 року закінчив середню школу. У 1982 році закінчив Харківський державний університет ім. М.Горького, факультет іноземних мов, відділення перекладачів за спеціальністю «перекладач німецької мови».
Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]
Після закінчення військової кафедри при університеті був призваний до армії і упродовж 1982 - 1984 рр. служив офіцером-перекладачем у Групі Радянських військ у Німеччині (НДР). З 1985 до 1987 р. працював гідом-перекладачем Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» у Києві. У 1987 р. у журналі Всесвіт (журнал) було опубліковано його переклад оповідання Райнера Кірша «Подарований день, або Маленька лілова туманність». 2021 року у видавництві «Книги-ХХІ» вийшов переклад книжки швейцарського письменника Лукаса Гартмана «Співак». У творі розповідається про останні місяці життя оперного співака Йозефа Шмідта, який виріс у Чернівцях і став мегазіркою у Німеччині першої половини ХХ сторіччя. Утім, ненадовго, адже був євреєм.
Брав участь як перекладач у підготовці таких видань: «Умови бізнесу в Німеччині: як організувати та налагодити бізнес на найбільшому ринку Європи», «Свобода та безпека. Програма принципів ХДС», «Сучасний медіа-менеджмент в друкованих ЗМІ. Шляхи роздержавлення української преси», «Зміна клімату, енергоефективність та відновлювані джерела енергії», «Захищений секс… безумовно!», «Право та публічне управління. Літня школа з права та публічного управління для українських слухачів магістерського курсу в ІМО ВШЕП, 2009-2012 рр.».
Наразі працює в Представництві Фонду Конрада Аденауера в Україні. Перекладає для інших німецьких установ, що мають представництва в країні (Німецьке товариство міжнародної співпраці (GIZ), Гете-інститут, політичні фонди). Багато працює для німецьких ЗМІ, що готують матеріали про Україну. Перекладав практично всіх Президентів, Прем’єр-міністрів і Голів Верховної Ради України після проголошення Незалежності, багатьох політиків Німеччини вищого рангу.
Журналістика[ред. | ред. код]
Перші публікації з’явилися під час навчання в університеті. З 1987 до 2000 рр. працював у Головній редакції передач німецькою мовою Національної радіокомпанії України. З 1991 до 1992 рр. проходив річну практику на радіостанціях «Баварське радіо» та «Німецька хвиля» (ФРН). Після повернення до України працював позаштатним кореспондентом для німецьких радіостанцій. З грудня 1998 до квітня 1999 рр. готував відкриття української редакції на «Німецькій хвилі» (Кельн) і працював у російській редакції. Оскільки у зв’язку зі зміною німецького уряду рішення про організацію українського мовлення було відкладено, повернувся до України. Був продюсером при зйомках декількох документальних фільмів про Україну для німецьких телеканалів:
· „Was bin ich wert“ (Скільки я вартую), реж. Петер Шарф,2014
· „Menschen(un)rechte in der Ukraine“ (Відсутні) права людей в Україні), реж. Харді Хаусберг, Свен Лоріг, 2012
· Фільм про підготовку України до ЄВРО-2012, реж. Марк Шльомер, 2012
· „Tschernobyl – 20 Jahre danach“ (Чорнобиль –20 років потому), реж. Томас Айхберг, 2006
· „Betuchter Ehemann gesucht“ (Шукаю заможного чоловіка), реж. Томас Айхберг, 2006
· „Ich will ein echter Kosakenreiter werden“ (Хочу стати справжнім козаком), реж. Штефані Кьоне, 2006
· „Partymeile Dnepr“ (Тусовки на Дніпрі), реж. Томас Айхберг, 2006
Дипломатична діяльність[ред. | ред. код]
З 2000 до 2003 рр. працював першим секретарем (прес-аташе) в Посольстві України у ФРН. Відповідав за зв’язки з пресою, публікацію іміджевих матеріалів про Україну в німецькій пресі, організацію прес-зустрічей українських політиків із німецькими журналістами.
Наукова робота[ред. | ред. код]
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук «Семантико-стилістичні та прагматичні особливості російського рекламного тексту (за матеріалами газетної реклами)» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Це була перша дисертація в Україні, у якій реклама розглядалася з лінгвістичної точки зору.
Має низку публікацій, присвячених теоретичним і практичним аспектам реклами, зокрема:
К проблеме типологии рекламного слова //Лексика русского языка и методика её изучения в вузе и школе: Сб. научн. тр. – Киев – Харьков, 1993. – С. 51-57.
Текст в рекламной коммуникации //Текст и методы его анализа: Материалы VII научной конференции по проблемам семантических исследований. – Харьков, 1994. – Ч.1. Теоретические основы лингвистики текста. – С. 85-88.
Техніка реклами: максими та афоризми //Бізнес-РІО. – 1994. - № 15. – С. 5.
Техніка реклами: спілкування зі споживачем //Бізнес-РІО. – 1994. - № 17. – С. 5.
Рекламная коммуникация: манипуляция с семантикой //Язык: антропоцентризм и прагматика: Сб. исследований по антропосемиологии. – Киев – Москва – Кривой Рог, 1995. – С. 191-200.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Сильвестрова Наталія Миколаївна, вчителька французької мови. Син Олег, випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, перекладач німецької та англійської мов, працює в галузі піару. Дочка Ольга, випускниця Київського національного університету імені Тараса Шевченка, працює в галузі комп’ютерних технологій.
Хобі[ред. | ред. код]
Література, сучасна музика, живопис.
Джерела[ред. | ред. код]
http://www.kas.de/ukraine/de/about/
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |