Всесвіт (журнал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Журнал іноземної літератури
«Всесвіт»
Всесвіт №5-6 (2015).jpg
Обкладинка №9-10 (2015)
Тематика іноземна література
Періодичність виходу щодватижня (1925—1934)
щомісяця (1958—2010)
щодвамісяця (2000—)
Скорочена назва «Всесвіт»
Мова українська
Адреса редакції Україна Україна, 01030, Київ, вул. Золотоворітська, 6-А, оф. 9
Головний редактор Дмитро Дроздовський
Засновник Василь Еллан-Блакитний
Видавець Видавничий дім «Всесвіт»
Країна видання Україна Україна
Рік заснування 1925
Обсяг 192—304[1]
Наклад 70 115 (грудень 1989)
3702 (листопад 1996)
1010 (вересень 2015) примірників
Початкова ціна 0,60 крб. (1961)
1,10 руб. (1983)
42,85 (2015)
Передплатний індекс (Укрпошта) 74089

Веб-сторінка: www.vsesvit-journal.com

«Все́світ» — найстаріший український журнал іноземної літератури заснований у січні 1925 року. Журнал спочатку виходив у 1925-1934 роках, коли у жовтні 1934 року через політичні обставини двотижневик «Всесвіт» було закрито а більшу частину працівників, які співпрацювали з «Всесвітом», було репресовано та вбито. У 1958 році журнал знову відновився й виходив у Києві безперервно як щомісячник аж до 2000 року. У 2000 році журнал почав виходити раз на два місяці.

Про журнал[ред.ред. код]

Журнал присвячений іноземній літературі, культурі, мистецтву та суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн та їх зв'язків з Україною. Станом на 2010 рік часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу[2].

Історія[ред.ред. код]

У редакції журналу «Всесвіт» (зліва): Олександр Довженко, Кость Гордієнко, Микола Хвильовий (Харків, 1925)

Ідея заснування журналу «іноземної літератури» українською мовою відноситься до 1919 року за часів УНР[3], проте, через політичні обставини не була втілена.

Заснування відбулось у січні 1925 року у Харкові фундатором Василем Елланом-Блакитним. Безпосередню участь у створенні журналу брали: літературний редактор Микола Хвильовий, художній редактор Олександр Довженко. Передплата на «Всесвіт» здійснювалась через фінансування влади за рахунок «Вістей». До журналу були залучені відомі автори та фотографи з УСРР та світу. Публікації носили ілюстрований характер, публікувались перекладені закордонні новини, статті краєзнавчого характеру та культурно просвітницької діяльності періоду «українізації». Літературна направленість була представлена поезією та прозою таких авторів як Анрі Барбюса, Джон Дос Пассос, Івана Багряного, Остапа Вишні та інші.

Через політичні обставини двотижневик «Всесвіт» було закрито у жовтні 1934 року. Частина працівників, які співпрацювали з «фундатором» «Всесвіту» були репресовані, серед них М. Хвильовий, Є. Касьяненко, О. Шумський, М. Ткач, Ф. Таран та інші.

Відродження «Всесвіту» відбулося у 1958 році у Києві за сприяння тогочасного завідувача відділу ЦК КПУ з науки і культури Федора Овчаренка. «Універсальний ілюстрований журнал» було перетворено в часопис перекладів. Увага ілюстраціям була наділена значно менша, ніж у часи УСРР. Журнал зосередився на літературі та перекладах у цілому. Відомі представники школи перекладу представлені Миколою Лукашем, Смоличом, Загребельним та інші. Зокрема поява у 1958 році пов'язана з ініціативою Спілки письменників та персонально Максимом Рильським.

Перекладачами та складом редакції стали випускники Київського державного університету. М. Упеник — заступник головного редактора, М. Лукаш — завідувач відділу поезії, Д. Затонський — завідувач відділу критики, Мар Пінчевський — літературний редактор.

Публікації письменників соціалістичного табору мали становити половину художніх публікацій, а твори — спрямовуватися на критику капіталістичного ладу.

З 1971 року редактором журналу став Дмитро Павличко. Журнал розширив художній зміст. Ряд творів письменників того часу опубліковані вперше на території Радянського Союзу. В 1975 році було опубліковано роман Маріо П'юзо «Хрещений батько». Через політичні обставини в 1978 році Дмитро Павличко написав заяву про звільнення. При цьому було звільнено 5-7 працівників журналу.

Після Дмитра Павличка посаду головного редактора займає В. Коротич, який у першу чергу вів політику боротьби проти «буржуазного українського націоналізму» та «буржуазною ідеологією». Опубліковано спеціальний контрпропагандистський номер. У 1986 році його обрали заступником головного редактора журналу «Огонек» (Москва), і він пішов з посади «Всесвіту».

З 1986 року головним редактором назначено Олега Микитенка. У 1988 році журнал виходив накладом 760 тисяч на рік.

До 1989 року була прибрана політична цензура над публікаціями. Цього ж року журналом заснована літературна премія «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша, яка щорічно присуджується видатним українським перекладачам.

До 1993 року незмінним принципом журналу було видавати іноземну прозу вперше на радянському і пострадянському просторі, тобто вся проза, що тоді з'являлася в часописі «Всесвіт», виходила вперше. І це були твори, перекладені українською мовою. У ті часи український журнал шукали росіяни і грузини, білоруси і вірмени, представники багатьох інших національностей, які часом лише поверхнево, без ґрунтовного знання української, знайомились із найкращими творами, що пропонував часопис. На базі часопису створена потужна школа українського перекладу та перекладознавства, яка й досі є визначною в Україні.

З 2005 року функціонує офіційний сайт часопису «Всесвіт».

29 вересня 2014 року Народний депутат України 7-го скликання Ганна Герман зареєструвала законопроект № 5112 «Про відзначення 90-річного ювілею найстарішого в Україні літературно-мистецького і громадсько-політичного журналу іноземної літератури „Всесвіт“». При цьому відбулось звернення до Глави Адміністрації Президента України Петра Порошенка з проханням сприйняття у відзначенні працівників цього журналу, які здійснили значний внесок у популяризацію української культури на Заході, а також популяризацію західної літератури в Україні[4].

15 січня 2015 року журнал відсвяткував 90-річчя[5]. В цьому ж році було зроблено ряд оновлень та певних зрушень стратегій розвитку інноваційного плану. Була створена публічна сторінка соціальної мережі Facebook та зусиллями нового адміністратора та веб-дизайнера сайту, відбулось оновлення головного сайту.

Структура[ред.ред. код]

Міжнародна рада журналу «Всесвіт»[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

«Всесвіт» представлено у Великій Британії — Світланою Барнс.

Редакційна колегія[ред.ред. код]

Юрій Андрухович, Іван Бондаренко, Наталія Висоцька, Людмила Грицик, Іван Дзюба, Дмитро Дроздовський, Роксолана Зорівчак, Сергій Квіт, Юрій Кочубей, Роман Лубківський, Олег Микитенко, Юрій Микитенко, Володимир Моренець, Дмитро Наливайко, Марина Новикова, Дмитро Павличко, Оксана Пахльовська, Олександр Пронкевич, Миколя Рябчук, Роман Сенькусь, Вадим Скуратівський, Максим Стріха, Лесь Танюк, Рорі Фіннін, Борис Шалагінов.

Редакція[ред.ред. код]

До редакції журналу входять:

  • Олег Микитенко (редактор-консультант);
  • Юрій Микитенко (шеф-редактор);
  • Дмитро Дроздовський (головний редактор);
  • Любов Тютюнник (коректор);
  • Зінаїда Настенко (бухгалтер);
  • Михайло Іванов (комп'ютерний набір, дизайн, верстка);
  • Антон Лесик (адміністратор сайту та веб-дизайнер);
  • Ростислав Камерістов (координатор у соціальних мережах).

Головні редактори[ред.ред. код]

Спроба рейдерського захоплення[ред.ред. код]

26 квітня 2012 року відбулася спроба рейдерського захоплення редакції журналу[6]. Основною метою рейдерів було захопити приміщення в самому центрі Києва. За повідомленням заступника головного редактора журналу Дмитра Дроздовського і шеф-редактора журналу Олега Микитенка, за цим нападом начебто стоїть депутат Валерій Харлім, представник Партії регіонів[6]. У ході цього нападу повний контроль над «Всесвітом» виявив бажання отримати Сергій Клименко, який, за словами Олега Микитенка, свого часу в подібний спосіб захопив журнал «Вітчизна»[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Містить № 5-6 2015 року
  2. Про журнал. «Всесвіт». Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 25 вересня 2015. 
  3. Сторінками істогрії «ВСЕСВІТУ»: Із виступу О. І. Микитенка. old.lingua.lnu.edu.ua. Процитовано 10 січня 2016 року. 
  4. Герман зареєструвала законопроект про відзначення 90-літнього ювілею найстарішого в Україні літературного журналу «Всесвіт». Жінки у політиці. 29 серпня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015. 
  5. Українському журналу іноземної літератури «Всесвіт» - 90 років. Телекритика. 15 січня 2015. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 27 вересня 2015. 
  6. а б Рейдери намагаються захопити приміщення журналу "Всесвіт"?. Українська правда. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 27 вересня 2015. 
  7. Бурлакова, Валерія (27 квітня 2012). «Все одно вас тут не буде»: найстаріший літературний журнал країни виганяють з приміщення. Тиждень. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 27 вересня 2015. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]