Скельні півники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скельний півник
Rupicola peruviana (male) -San Diego Zoo-8.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Підклас: Carinatae
Інфраклас: Віялохвості (Neornithes)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Тиранни (Tyranni)
Парворяд: Tyrannida
Родина: Котингові (Cotingidae)
Рід: Скельні півники (Rupicola)
(Brisson, 1760)
Підвиди
  • R. peruvianus
  • R. rupicola
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Rupicola
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rupicola
EOL logo.svg EOL: 91434
ITIS logo.svg ITIS: 558192
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 81893

Скельні півники (лат. Rupicola) — рід Горобцеподібних птахів родини Котингові. Андський скельний півник — національний птах Перу[1].

Види[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Довжина тіла птаха дорівнює приблизно 32 см. Самці скельних півників мають золотисто-оранжеве забарвлення. На чубі є чорна смужка, крила строкаті, чорного кольору з білими плямами. Самиці обох видів мають одноколірне коричневе з матовим блиском пір'я. Яскраво виражений статевий диморфізм вказує на полігамність птахів.

Ареал[ред. | ред. код]

Карміново-червоний гвіанський скельний півник (Rupicola rupicola) зустрічається в глухій гущавині тропічних лісів на території Колумбії, Північної Бразилії, Південної Венесуели і Гвіани. Цей птах віддає перевагу тим лісовим районам, де є скелі. Часто скелясті півники поселяються на берегах приток рік Оріноко та Амазонки.

Золотисто-помаранчевий перуанський скельний півник (Rupicola peruviana) зустрічається в гірських лісах. Він живе лісах Анд у Північно-західній Венесуелі і північніше до Еквадору, Колумбії та Перу. Найчастіше ці птахи гніздуються уздовж обривистих берегів гірських струмків, швидких річкових потоків і водоспадів.

Живлення[ред. | ред. код]

Півники живуть на нижньому ярусі вологих тропічних лісів. Більшу частину часу вони проводять на деревах у пошуках стиглих плодів, що становлять основу їхнього раціону. За допомогою малого гострого дзьоба півники збирають пальмові плоди та ягоди.

Розмноження[ред. | ред. код]

Скельні півники є полігамними птахами, тобто вони не утворюють постійних пар, а кожного року паруються з новим партнером. У період гніздування скельні півники групами збираються на спільні токовища. Птахи токують на рівних кам'янистих майданчиках, на кожному з яких збирається близько 50-60 особин. Кожен самець займає на цій території своє індивідуальне місце. Він ретельно очищає його від рослинного сміття — сухої трави та гілок — і лише після цього приступає до токування.

Токуючий самець демонструє віялоподібний чуб, при цьому він схиляє голову набік, розпрямляє хвіст і прикрашені кольоровим пір'ям крила. Птахи танцюють довго, дуже часто завмираючи в нерухомих позах. Цей ритуал спрямований на залучення самок. Між самцями не буває поєдинків. Поки самці танцюють, самки спостерігають за ними, сидячи в кущах, зрідка вони спускаються до самців, а потім знову ховаються в кущі. Після спаровування самка ліпить гніздо з багна. Пташка прикріплює гніздо до рівної скелястої стіни.

Гніздо півників чашоподібне, неглибоке. Зовні птахи укріплюють свої гнізда гілочками та прикрашають їх листочками. Іноді група самок влаштовує гнізда на одній стіні. Самка скельного півника відкладає двоє яєць. Яйця цих птахів білі, вкриті коричневими плямами. Самка насиджує їх протягом 19-28 днів. Самці не беруть участі в насиджуванні кладки і вихованні потомства. Самка скельного півника вигодовує пташенят комахами, жабами і ящірками. Період вигодовування становить приблизно 21-44 дні.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Andean Cock-of-the-rock (Rupicola peruvianus), by Alfredo Begazo and Jessica Farrow-Johnson; in Neotropical Birds Online at the Cornell University Lab of Ornithology; published 2012