Еквадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Еквадор
República del Ecuador

Прапор Герб
Девіз: Dios, patria y libertad
Бог, батьківщина і воля
Гімн: Salve, Oh Patria
Розташування Еквадору
Столиця Кіто
00°09′ пд. ш. 78°21′ зх. д. / 0.150° пд. ш. 78.350° зх. д. / -0.150; -78.350
Найбільше місто Ґуаякіль
Офіційні мови іспанська мова
Державний устрій Республіка
 - Президент Рафаель Корреа
 - Віце-президент Ленін Морено
Незалежність  
 - від Іспанії 24 травня 1822 
 - від Великої Колумбії 13 травня 1830 
 - Республіка  
Площа
 - Загалом 256 370 км² (72)
 - Води (%) 8,8
Населення
 - оцінка 2005 р. 13 778 000 (65)
 - Густота 47/км² (147)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $60,1 мільярдів (70)
 - На душу населення $4,776 (111)
ІРЛП  (2003) Green Arrow Up.svg 0,765 (середня) (83)
Валюта Еквадорський сукре (до 2000),
Долар США (USD)
Часовий пояс  (UTC-5)
Домен інтернету .ec
Телефонний код +593

Респу́бліка Еквадо́р (ісп. Ecuador, кеч. Ikwadur) — країна в Південній Америці, що межує на півночі з Колумбією, сході і півдні з Перу, на заході омивається Тихим океаном; площа 270 670 км². Член ООН (з 1945), ОАД (з 1948), СОТ (з 1996), ОПЕК (з 1973), МВФ.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Еквадору

Недавня історія: незалежність від Іспанії країна здобула 1830 року. Після тривалого періоду нестабільності чергувалися ліберальний і консервативний уряди до військового перевороту в 1963-му, коли до влади прийшла військова хунта. У 1982 в країні було оголошено надзвичайний стан через страйки й демонстрації. Сіксто Дюран Баллен у 1992 був обраний президентом замість Родріго Борхе Севаллоса.

Географія. Природа. Клімат[ред.ред. код]

Еквадор розташований на тихоокеанському узбережжі Південної Америки, що лежить в екваторіальній зоні Анд. Межує з Перу на півдні та сході, з Колумбією на півночі, з заходу омивається водами Тихого океану (довжина берегової лінії 2237 км). Крім материкової частини, Еквадору належать Галапагоські острови, що лежать у 1000 км. на захід від узбережжя країни. Загальна площа Еквадору 283,6 тис. км² (включно з Галапагоськими островами — 7,8 тис.км²). Галапагоські острови складаються з 13 великих, 17 дрібних островів та безлічі скель.

Вулкан Тунґурауа біля Баньос, Еквадор.

Поділяється Еквадор на три природні області — Косту (узбережжя), Сьєрру (нагір'я) та Орьєнте (схід), вони утворені хребтами Анд, розсікають країну з півдня на північ. На заході, в Кості, берегові височини відокремлюються від Анд долиною річки Ґуаяс. Сьєрра — вулканічне нагір'я Анд, що складається з хребтів Західних та Східних Кордильєр, які облямовують міжгірські улоговини (2500-2800 м).

У північній частині нагір'я — близько 50 вимерлих та діючих вулканів. Серед них найвища вершина Еквадору — згаслий вулкан Чимборасо (6267 м), а також найвищий в світі діючий вулкан Котопахі (5897 м). Орьєнте Орієнте, Сельва, займає крайній схід Еквадору (близько половини території країни).

Рельєф[ред.ред. код]

Прибережна рівнина різко піднімається до Анд; розділена декількома оброблюваними долинами, на сході — рівнинні, низинні тропічні ліси. Ґрунти Еквадору латеритні на рівнинах та схилах Анд, вулканічні у міжгірських улоговинах.

Природні ресурси[ред.ред. код]

До основних природних багатств Еквадору відносять нафту (запаси 3,4 млрд бар.), природний газ (запаси 9,8 млрд м³) та банани, торгівля якими приносить країні найбільші прибутки. Основні нафтові родовища знаходяться на півночі Орьєнте, газу — в Гуаякільскій затоці. Значне місце в місцевій економіці посідають також ліси (торгівля деревиною), какао, кава, фрукти тощо. Відомі також родовища золота, міді, урану, вапняку, поліметалічних руд (срібло, цинк, свинець).

Фауна[ред.ред. код]

Фауна Еквадору відзначається великим видовим різноманіттям і значною часткою ендемічних видів, поширених як в Андах, так і верхів'ях Амазонії. Зокрема, у складі фауни Еквадору виявлено понад 200 видів амфібій, величезна кількість птахів і понад 1000 видів метеликів. Тут поширені такі види ссавців, як ягуар, пума, пекарі, броненосець, мурахоїд. Своєрідна фауна островів Галапагос (національний парк) — гігантські черепахи, морські ігуани та ін.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат екваторіальний та гірський-екваторіальний, на півдні — субекваторіальний. Загальна картина природно-кліматичних умов країни вкрай неоднорідна, фактично тут можна спостерігати велике розмаїття мікрокліматичних зон, пов'язаних з особливостями місцевого рельєфу. Навіть сусідні ділянки долини можуть кардинально відрізнятися один від одного по погоді через різну топографію. До характерних особливостей місцевого клімату також відноситься швидка зміна локальної погоди протягом дня, що пов'язано з різним нагріванням гірських схилів під впливом сонячних променів, що змінюють свій азимут протягом дня. Можна виділити в Еквадорі два сезони — вологий жаркий і сухий прохолодний.

Середньомісячні температури влітку в Кіто коливаються від +18 до +25 °C, взимку — від -3 до +13 °C. Опадів випадає близько 600 мм. в рік, з помітним зниження рівня в період з серпня по лютий. Центральні рівнини мають досить рівномірним кліматом — круглий рік тут від +17 до +24 °C, опадів випадає не більше 300 мм, переважно в міжсезоння та восени. У південній частині річна температура коливається в районі +23 °C, зимова — близько +19 °C. При цьому в рік випадає не більше 200 мм дощу. В Орьєнте (схід) середньорічна температура становить + 30-35 °C, при цьому тут випадає велика кількість опадів — від 5000 мм на східних схилах Анд до 4500 у рівнинних районах (липень і серпень — самі вологі місяці, з вересня до грудня кількість опадів помітно зменшується).

Погода на Галапагоських островах в значній мірі визначається характером океанічних течій та вітрів. Холодна течія Гумбольдта з червня по грудень створює потужну інверсію повітря, утворює прохолодні сирі тумани. У цей період погода прохолодна і суха, середньомісячна кількість опадів не перевищує 10 мм. У грудні потужні північні пасати зазвичай приносять теплу і дощову погоду (до 300 мм дощу), яка тримається до квітня-травня.

Нафта і політика[ред.ред. код]

Перше нафтове родовище в долині Амазонки відкрите в 1967 американським консорціумом Texaco — Gulf Oil.

Згідно з прийнятим у 1971 році «Законом про вуглеводні», переважного права на розробку нафтових ресурсів мала набути державна компанія. Але процес її створення затягнувся на тлі розквіту нової, нафтової корупції. Під тиском іноземних компаній уряд пропонував навіть перенести набрання чинності законом на 2025 р.

Бачивши нездатність цивільної адміністрації реалізувати ухвалений закон, військові на чолі з генералом Гільєрмо Родрігесом Лара вчинили переворот. Еквадор вступив до ОПЕК, концесії іноземних компаній були переоформлені в договори підряду й участі, а податки — збільшені. В результаті іноземці стали продавати свої частки в нафтових родовищах уряду. На базі створеної американськими компаніями інфраструктури була створена державна нафтова компанія CEPE. Значна частина її доходів йшла на фінансування соціальних програм.

З різким зростанням цін на нафту в 1970-ті роки переваги Еквадору — вихід до океану і близькість до американського ринку — дали змогу різко збільшити доходи держави — з $43 млн в 1971 до $350 млн в 1974. Доходи від нафти давали змогу вести боротьбу з бідністю і одночасно розвивати промисловість. Індустріальне зростання привело до прискорення політичного розвитку, і під тиском профспілок, партій і бізнесу в 1979 військовики вимушені були поступитися владою цивільному уряду.

На жаль, цивільне правління привело до безконтрольного зростання зовнішнього боргу — з $600 млн в 1979 майже до $17 млрд до кінця століття.

Зниження цін на нафту в другій половині 1980-х зробило державу заручником своєї колишньої економічної політики, вимушеним фінансувати витрати за рахунок дедалі дорожчих кредитів. У 1989, після перетворення державної компанії CEPE у PetroEcuador, її соціальні зобов'язання були передані державі, що фактично привело до їх відміни. Скорочення державної підтримки індіанського населення, на чиїй території, власне, і добувається нафта, привело до того, що індіанці стали найактивнішою і революційною силою в суспільстві.

Для виходу з ситуації було вирішено збільшити видобуток нафти, що спонукало країну вийти з ОПЕК на початку 1990-х. Зростання видобутку, проте, збіглося з тривалим періодом низьких цін на нафту, тому різко збільшити інвестиції не вийшло. Обвал цін на нафту в 1998 викликав фінансову кризу. До 1999 Еквадор оголосив дефолт по зовнішніх боргах. Для порятунку економіки Еквадор звернувся по допомогу до МВФ, а на початку 2000-х американський долар замінив сукре як національну валюту.

При цьому в рамках угод з МВФ практично всі доходи від нафти стали йти на погашення зовнішнього боргу. Не маючи засобів на розвиток нафтової галузі, держава стала поступатися своїм місцем іноземним компаніям.

Незадоволені політикою уряду індіанці почали в деяких районах озброєний опір розробкам нафти й будівництву трубопроводів. Індіанський фронт «Пачакуті» у 2000 організував мирний марш на столицю. Цим скористалася військова хунта на чолі з полковником Лусіо Гутьєрресом Борбуа та здійснила мирне захоплення влади ним, проте, під тиском США довелося поступитися владою віце-презіденту Густаво Нобоа, який відновив колишній режим.

Лусіо Гутьєррес Борбуа провів декілька місяців в ув'язненні, ставши одним з найпопулярніших політиків. Вийшовши на свободу, Гутьеррес об'єднався з індіанцями «Пачакуті» й пообіцяв повернути нафту під контроль Еквадору. Це забезпечило йому перемогу на виборах 2003. Здобувши владу, Гутьєррес зробив ставку на пошук нової угоди з США і фактичну приватизацію PetroEcuador.

При цьому він спробував відвернути громадську думку розмовами про загрозу країні з боку колумбійських повстанців. Була почата передислокація військ до колумбійського кордону. Крім того, Гутьєррес погодився на розміщення в країні американських військових баз.

20 квітня 2005, незважаючи на підтримку США, Гутьеррес був позбавлений свого поста парламентом країни.

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Еквадор в поділяється на 24 провінції та Столичну область (Кіто).

Адміністративно-територіальний устрій Еквадору
Номер сектору на карті
Ecuadorenumerado.PNG
Провінція Центр
1 Асуай Куенка
2 Болівар Ґуаранда
3 Каньяр Асоґес
4 Карчі Тулкан
5 Чимборасо Ріобамба
6 Котопахі Латакунґа
7 Ель-Оро Мачала
8 Есмеральдас Сьюдад-Есмеральдас
9 Галапагоські острови Пуерто-Бакерісо-Морено
10 Ґуаяс Ґуаякіль
11 Імбабура Ібарра
12 Лоха Лоха
13 Лос-Ріос Бабаойо
14 Манабі Портов'єхо
15 Морона-Сантьяґо Макас
16 Напо Тена
17 Орельяна Франсиско-де-Орельяна
18 Пастаса Пуйо
19 Пічинча Кіто
20 Санта-Елена Санта-Елена
21 Санто-Домінґо-де-лос-Цанчилас Санто-Домінго
22 Сукумбіос Нуева-Лоха
23 Тунґурауа Амбато
24 Самора-Чинчипе Самора

Політична система[ред.ред. код]

Президент Рафаель Корреа.

З 1998 року Еквадор — демократична республіка, голова держави та уряду — президент, вибирається населенням на 4-річний термін, можливий другий термін підряд. При відсутності абсолютної більшості проводиться 2-й тур виборів за участю двох пар лідерів(2-й тур він не потрібний, якщо одна з пар отримала більше 40% і її відрив від найближчого пари більше аніж 10% голосів. Президент та віце-президент висуваються єдиним списком.

Законодавча влада знаходиться у віданні парламенту. Парламент — однопалатна «Національна асамблея», 124 депутати вибираються населенням на 4-річний термін.

Вищий орган виконавчої влади — уряд.

Голосування у Еквадорі загальне, пряме, рівне, таємне і для грамотних до 65 років обов'язкова (за ухилення — штраф). Право голосу з 18 років (ті що знаходяться на дійсній службі в державних силових структурах його позбавлені). Виборчий процес організовує та регулює Верховний виборчий трибунал і провінційні виборчі трибунали.

Виборці мають право відкликання більшістю голосів депутата, алкальда і префекта.

Політичні партії[ред.ред. код]

За результатами виборів у квітні 2009 року:

  • Рух ПАІС — ліва, 59 депутатів (голова партії — теперішній президент Корреа)
  • Партія патріотичного суспільства — лівоцентристська (націоналістична), 19 депутатів
  • Соціал-християнська партія — правоцентристська, 11 депутатів
  • Партія інституціонного оновлення та національної дії — права, 7 депутатів
  • Демократичний народний рух — комуністична, 5 депутатів
  • Муніципалістичний рух за національну інтеграцію — ліва, 5 депутатів
  • Рух багатонаціональної єдності Пачакутик — ліва, індіанська, 4 депутати
  • Ролдосистська партія — лівоцентристська, 3 депутати
  • Партія лівих демократів — ліва, 3 депутати

В асамблеї мають представництво ще 8 партій — по одному депутату.

Економіка[ред.ред. код]

Важливим сектором економіки є сільське господарство, в якому зайнято 30% працездатного населення країни. Переважає натуральне господарство. 1% великих землевласників належить 40% усіх оброблюваних земель, але обробляється менше 10% території країни і ще 10% використовується під пасовища. Поширені експортні культури — банани, кава, какао, які культивуються на Сході у прибережній зоні (Кості). Банани й какао вирощують у низинах з теплим і вологим кліматом, каву — на нижніх схилах Анд, де клімат прохолодніший і сухіший. У долинах також вирощують цукровий очерет, цитрусові. В Андах вирощують ячмінь, пшеницю, кукурудзу, картоплю й городину, а також розводять велику рогату худобу та овець.

Еквадор має у своєму розпорядженні незначні родовища золота, срібла, цинку й міді. В 1972 році були розвідані величезні запаси нафти, щорічний видобуток Кокуенка Еквадорторой тепер становить біля 16 мільйонів тон. На нафту припадає понад половину всього експорту країни.

Видобуток нафти сприяв розвитку сталеливарної, нафтохімічної й цементної промисловості. Інші галузі пов'язані з виробництвом продуктів харчування, тканин, рибальством і лісозаготівлею та лісоперобкою. Основні промислові центри — Кіто, Куенка й Гуаякіль. 45% електроенергії виробляється ТЕС, інша — ГЕС. Більша частина водних ресурсів (в Андах) не використовується. Постійно росте роль туризму.

В цілому економіка Еквадору є експортноорієнтованою, головними товарами вивозу є: банани, какао, кава, рис, цукор, фрукти, бальсове дерево, риба, нафта. Промисловість, навпаки, орієнтована в основному на внутрішній ринок.

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Еквадору

Населення становить близько 10490 тис. чоловік (1989) (метиси 55%, індіанці 25%, європейці 10%, чорні африканці 10%).

Мова[ред.ред. код]

Державна мова: іспанська. Більшість мешканців гірських районів також говорять на своїх мовах (кечуа, живаро й інші індіанські мови). Англійська поширений тільки в туристичній галузі.

Ідентифікаційний символ Збройних сил Еквадору

Збройні сили[ред.ред. код]

Збройні сили Еквадору ісп. Fuerzas Armadas del Ecuador налічують близько 50 тис. осіб. Складаються з Сухопутних військ — близько 40 тис.осіб, ВПС — 4 тис.осіб, ВМС — близько 5 тис. осіб, включно з морською піхотою — близько 1 тис. осіб особового складу. Сухопутні війська складаються з 12 бригад, близько 150 танків. ВПС — 3 бойових і 1 транспортний полк (135 літаків та 15 вертольотів); ударна сила — 3 ескадрильї (близько 40 літаків «Міраж», «Кфір», «Ягуар») що знаходяться на базі Таура (Ґуаяс). Основа ВМС — есмінець та фрегат, 2 підводні човни, 6 корветів і 6 катерів-ракетоносців. Вся військова техніка іноземного виробництва. Військовий кошторис — 2,74% ВВП[1].

Верховний головнокомандувач Збройні сили Еквадору — президент. Загальна військова повинність; призов вибірковий (з 18 років), термін служби — 1 рік.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Glickhouse, Rachel (7 June 2012). Explainer: Defense Spending in Latin America. AS/CoA website. Americas Society / Council of the Americas. Процитовано 6 July 2012. «Last year, Ecuador spent $2.3 billion on the military. In the region, Ecuador spends the highest percent of GDP on the military alone: 2.74 percent in 2010» (англ.)

Посилання[ред.ред. код]


Еквадор Це незавершена стаття з географії Еквадору.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Колумбія Колумбія
Тихий океан Gray compass rose.svg Перу Перу
Перу Перу