Слабєєв Ігор Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Семенович Слабєєв
Народився 27 червня 1923(1923-06-27)
Київ
Помер 12 лютого 1989(1989-02-12) (65 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Київський університет
Галузь наукових інтересів історія України
Заклад Інститут історії АН УРСР
Вчене звання старший науковий співробітник
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Гуржій Іван Олександрович
Нагороди
Державна премія СРСР
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня

Ігор Семенович Слабєєв (27 червня 1923, Київ — 12 лютого 1989, Київ) — український історик, кандидат історичних наук, дослідник соціально-економічного розвитку України XVIII — першої половини XIX століття, краєзнавець.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 червня 1923 року в Києві. У 19411945 роках працював чорноробом в шахтах Сталінської області, закінчив Омське військове училище, служив в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни, інвалід третьої групи.

У 1950 році закінчив історичний факультет Київського державного університету. У 19501951 роках — керівник лекторської групи ЦК ЛКСМ України. У 19511952 роках  — молодший науковий співробітник воєнно-історичного відділу, у 19521954 роках — молодший науковий співробітник відділу історії радянського періоду, у 19541962 роках — молодший науковий співробітник відділу історії капіталізму Інституту історії АН УРСР. У 19531954 роках — виконувач обов'язків вченого секретаря інституту. У 1961 році у Київському університеті під керівництвом доктора історичних наук І. О. Гуржія захистив кандидатську дисертацію на тему: «Торгово-транспортний (чумацький) промисел та його роль в соціально-економічному розвитку України XVIII — першої половини XIX ст.».

У 19621963 роках  — учений секретар Бюро відділу суспільних наук АН УРСР. У 19631967 роках  — старший науковий співробітник, у 19671979 роках — завідувач відділом історії міст і сіл, одночасно у 19741977 роках — заступник директора Інституту з наукової роботи, у 19791986 роках — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів Інституту історії АН УРСР.

Помер в Києві 12 лютого 1989 року.

Праці[ред.ред. код]

Автор понад 50 праць, зокрема:

  • Із історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України XVIII — першої половини XIX ст. — Київ, 1964.

Відзнаки[ред.ред. код]

Заслужений працівник культури УРСР (з 1975 року), лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки за участь у підготовці 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» (за 1976 рік).

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1 та 2 ступенів, медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Том 1. — Київ, Кам'янець-Подільський, 2003;
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.