Словники України on-line

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

«Словники́ Украї́ни on-line» — веб-сайт, який містить лексикографічну інформацію про слова української мови.

Сайт розташований за адресою http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ і є проектом Українського мовно-інформаційного фонду НАН України[1].

Сайт розроблений на основі CD-версії (станом на січень 2011 — версія 3.2) електронного видання «Словники України».

Електронне видання «Словники України»[ред.ред. код]

Випуск здійснено відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року «Про розвиток національної словникової бази»[2].

Електронне видання «Словники України» складається з п’яти словникових підсистем-модулів — словозміни, транскрипції, синонімії, антонімії та фразеології.

Генеральний реєстр[ред.ред. код]

Основу генерального реєстру (близько 258 тис. слів) системи "Словники України" – 4.1 становить реєстр "Орфографічного словника української мови", 9-е видання (К.: Довіра, 2009), який практично повністю відтворено й значно розширено [3].

Модуль «Словозміна»[ред.ред. код]

Модуль «Словозміна» створено на основі розробленої в Інституті мовно-інформаційних досліджень НАН України словозмінної класифікації української лексики, в якій виділено за певними формальними ознаками понад 2000 парадигматичних класів для всіх відмінюваних повнозначних частин мови. Завдяки вказаній класифікації й розробленій процедурі парадигматизації побудовано повний перелік усіх граматичних форм для всіх лексичних одиниць, наведених у реєстрі. Це забезпечило візуалізацію усіх словоформ в усіх граматичних значеннях.

Загальна кількість словоформ для 258 тис. одиниць реєстру дорівнює близько 4 млн. У модулі «Словозміна» користувач, вибравши в реєстрі будь-яке слово, автоматично одержує в правому вікні екрана таблицю всіх словоформ для вибраної реєстрової одиниці з поданням їхніх граматичних параметрів.

Модуль «Транскрипція»[ред.ред. код]

Модуль «Транскрипція» забезпечує автоматизоване виведення за допомогою транскрипційних знаків інформації про артикуляцію усіх словоформ української лексики згідно із сучасною літературною вимовою. В основу модуля покладено інформацію, що міститься в «Орфоепічному словнику української мови» в 2-х томах, що вийшов у серії «Словники України» (том 1 — К.: Довіра, 2001, том 2 — К.: Довіра, 2003), а також класифікацію типів дистрибуції наголосів в українських словозмінних парадигмах, розроблену в Інституті мовно-інформаційних досліджень НАН України.

Модуль «Синонімія»[ред.ред. код]

Модуль «Синонімія» з достатньою повнотою подає синонімічне багатство української мови; він створений на основі «Словника синонімів української мови» у 2-х томах, який було випущено в серії «Словники України» (К.: Наукова думка, 1999—2000). Цей модуль містить синонімічні ряди (близько 9200), ядром кожного з яких виступає домінанта — лексична одиниця, що має найзагальніші для цього ряду семантичні особливості. Члени синонімічних рядів супроводжуються семантичними, граматичними та стилістичними характеристиками. Уживання синонімів ілюструється типовими для них контекстами — цитатним матеріалом із художньої, публіцистичної, наукової та іншої літератури або словосполученнями.

Модуль «Антонімія»[ред.ред. код]

Основна частина модуля «Антонімія» — словник антонімів, в якому подано 253 словникові статті. За змістом він відповідає «Словникові антонімів української мови», який вийшов в серії «Словники України» (К.: Довіра, 1999). Загалом у цьому модулі представлено близько 2000 компонентів антонімічних пар.

Модуль «Фразеологія»[ред.ред. код]

Модуль «Фразеологія» містить близько 56 тис. фразеологічних одиниць, які вживаються в сучасному українському мовленні. Основою цього модуля послужили «Фразеологічний словник української мови» у 2-х книгах (К.: Наукова думка, 1993; друге видання — К.: Наукова думка, 1999), а також новий «Словник фразеологізмів української мови», що вийшов у серії «Словники України» (К.: Наукова думка, 2003), де найповніше відображено загальновживану фразеологію української мови й подано її всебічну лексикографічну характеристику.

Неточності електронної лексикографічної системи[ред.ред. код]

Словоформи Янисъярві в модулі «Словозміна» (версія 3.2 на сайті УМІФ)
Транскрипція Янисъярві в модулі «Транскрипція» (версія 4.1 на диску)

За свідченням директора фонду, доктора технічних наук, академіка НАН України В. А. Широкова, лексикографічна система створювалася в напівавтоматичному режимі і не виключає помилок:

Фахівці Фонду змоделювали в комп'ютерному форматі правила словозміни. Кожна лексема відноситься до певного парадигматичного словозмінного класу, вся лексика розбита на ці класи, й для кожного з них виписано правило словозміни, алгоритм, програму. Система ж, базуючись на вихідних формах, самостійно будує повну словозмінну парадигму. [...]

Станом на сьогодні в електронному словнику системні помилки відсутні взагалі, але трапляються поодинокі несистемні. Коли в словнику загалом понад п'ять мільйонів слів і знайдено 10-15 помилок, то який це відсоток? Але щодалі, то важче й важче знаходити помилки (сміється).[4]

Помилки електронної бази переважно трапляються в розширенні модуля «Словозміна», у назвах, які не містяться в академічних виданнях орфографічного словника фонду, покладених в основу модуля бази.

Найчастіше це помилкове поширення правила «дев’ятки» на іншомовні антропоніми, що суперечить §90, 104 «Українського правопису» [5]: Аристофан, Аристотель, Еврипід [6], Демокрит, Мурильйо, Шредингер, Хендрикс, але Пуччіні [2 1][7]. Не враховано винятки (§104) Чиуауа [2 2]. Переплутано додані в електронну базу пояснення для Кришна (іменник чоловічого роду, істота) та Крішна (річка в Індії) [2 3]. Назва Цюрих подається в базі з похідними цюріхський. Не зберігається подвоєння приголосних у власних назвах (§89, п. 3): Гаус, Корнуол. Помилкова передача звука в позиції між двома голосними (§90, п. 4): Савоя, феєрбахіанець, -ство, -ський. Помилкова передача орфографічного -й- у французьких іменах (§98): Ваян-Кутюр’є [2 4]. Неправильно пишуться деякі назви з апострофом і м’яким знаком (§92-93): Без’є, Аштабьюла, Афьон-Карахісар [2 5]. Трапляються помилки набору (Аальєт замість бельгійського міста Аальст), помилки відмінювання (на/у плугу §52, селища Форосу §48), помилкові варіанти (замовчений [2 6]), помилкова передача назв (Янисъярві [2 7]) та ін.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Однозначне правописне правило писати -і- в іншомовних антропонімах після приголосних (§90, п. 5, а, 3), окрім шиплячих і ц (§104, п. 6, в, 1) вимагає писати: Арістофан, Арістотель, Евріпід, Демокріт, Мурільйо, Шредінгер, Хендрікс, але Пуччині. Правило «дев’ятки» не поширюється на власні назви.
  2. Виняток з правила §104, п. 6, в, 1 для шиплячих і ц перед голосними вимагає писати Чіуауа.
  3. В географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним §90, п. 5, в, 3 пишеться -и-, на відміну від -і- після приголосних в особових іменах §90, п. 5, а, 3.
  4. У правописному словнику: Савойя, Фейєрбах, Вайян.
  5. §92-93. Після приголосних б, ф у словах іншомовного походження та похідних пишеться апостроф, після з пишеться знак м’якшення, перед йо апостроф не пишеться. Правильне написання: Безьє, Аштаб’юла, Афйон-Карахісар.
  6. Нормативний дієприкметник замовчаний від замовчати
  7. Янисъярві — помилкове словникове слово електронної лексикографічної системи. Разом з автоматично згенерованими словоформами подається в модулі «Словозміна» та модулі «Транскрипція» у виданнях системи на компакт-дисках та на сайті УЛІФ.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Наші проекти — УМІФ
  2. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=967%2F99
  3. Словники України, версія 4.1 [Електронний ресурс]: словозміна, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія / В. А. Широков, та ін. — К.: Довіра, Український мовно-інформаційний фонд, 2001-2010. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). — Альтернативна назва: Інтегрована лексикографічна система «Словники України», версія 4.1/
  4. Лілія БОНДАРЧУК. Словниковий запас // Газета «Україна молода». — .
  5. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови. — К.: Наук. думка, 2010. — 287 с.
  6. Див. розбіжність між модулями бази, створеними на основі різних словників
  7. «Дев’ятки» правило / Енциклопедія українська мова. — К., 2000. — С. 123.

Див. також[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]