Сліпий метод друку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сліпи́й метод набору або ж десятипальцевий метод друку — набір тексту «наосліп», тобто не дивлячись на клавіші друкарської машинки або ж клавіші комп'ютерної клавіатури. При цьому використовуються усі десять пальців рук (хоч можливе застосування меншої кількості пальців), iснує вже більше 120 років. У XIX—XX століттях набору «наосліп» навчали друкарок і секретарів, що збільшувало продуктивність їх праці та зменшило сферу застосування стенографії. З поширенням персональних комп'ютерів його почали вивчати і прості користувачі ПК за допомогою спеціалізованих комп'ютерних програм.

Сліпий метод набору розробив Франк Едгар Макгуррін, стенографіст суду з Солт-Лейк-Сіті. 25 липня 1888 він, будучи єдиною відомою людиною, яка використовувала даний метод, здобув вирішальну перемогу над Луїсом Тробом, який користувався восьмипальцевим зрячим методом друку. Результати їхнього змагання з друкування в Цинциннаті з'явилися на титульних аркушах багатьох газет: Макгуррін виграв 500 доларів (у перерахунку по індексу споживчих цін на 2008 рік — 11 675 доларів). Перемога викликала широкий інтерес і до сліпого методу друку, і до друкарських машинок — це насправді був день народження сліпого методу друку, на основі якого надалі будувалися й інші методики набору «наосліп».

Сліпий метод набору в літературі[ред. | ред. код]

Сліпий метод друку згадується вже через три роки після того змагання в книзі Артура Конан Дойля:

« — Вам не здається, — сказав він, — що при вашій короткозорості утомливо так багато писати на машинці?
— Спочатку я втомлювалася, але тепер друкую сліпим методом, — відповіла вона.
»

— Артур Конан Дойль, Пригоди Шерлока Холмса. Встановлення особи (1891)

Розкладка клавіатури[ред. | ред. код]

Розкладка клавіатури — форма, розміри і взаємне розташування клавіш на клавіатурі (механічна розкладка) — це, здебільшого, стосується службових клавіш, так і маркування клавіш відповідними знаками (візуальна розкладка) — цифри, букви і додаткові символи. Хоча зараз розкладки й стандартизовані, однак і та, й інша можуть мати деякі (часом суттєві) відмінності від клавіатури до клавіатури, ускладнюючи тим самим звикання і швидкісний набір.

Зазвичай середній ряд у клавіатури іменується домашнім рядом або клавіші ФІВА ОЛДЖ, над якими і розташовуються при друку наосліп вісім пальців (великі над пробілом). Більшість комп'ютерних клавіатур мають виступи у вигляді крапок або смужок на тих клавішах, де повинні знаходитися вказівні пальці (F/J в англійській розкладці QWERTY, А/О в українській розкладці ЙЦУКЕН). Таким чином, людина, яка набирає текст, може на дотик визначити правильне (над домашнім рядом) положення пальців.

Перехід користувача з одної розкладки на іншу (наприклад з QWERTY на Dvorak) часто вимагає значних зусиль на перенавчання. Максимальна швидкість набору часто може досягатися тільки на одній розкладці.

Швидкість набору тексту[ред. | ред. код]

Швидкість друку залежить від часу тренувань і від персональної схильності (будова рук, стан нервової системи тощо). Звичайний навчений користувач досягає при проходженні «10-хвилинного тесту» швидкості від 200 до 400 ударів на хвилину. На національному змаганні в Німеччині була досягнута швидкість 750 ударів на хвилину, а на інтернаціональному — 900 (на тренуванні — понад 1200 ударів на хвилину). Враховуються також удари по регістрових клавішах і по інших клавішах (наприклад, у французькій — клавіші наголосів).

Навчання сліпому методу[ред. | ред. код]

Позиція пальців під час друку сліпим методом набору

У зв'язку з широким розповсюдженням комп'ютерних технологій робота за комп'ютером (через взаємодію за допомогою його засобів введення, найпоширенішими з яких є клавіатура і миша) стає необхідним і повсякденним завданням. Проте звичайним при початковому вивченні комп'ютера є т. зв. «зрячий» або «двопальцевий» метод набору, «знайти і натиснути», коли набір тексту здійснюється, відшукуючи кожен наступний символ щоразу заново, візуально, орієнтуючись по маркуванню на клавішах (що значно уповільнює набір, але, з іншого боку, — не вимагає ніякої попередньої підготовки користувача).

Навчання ж «сліпому» методу може (в деяких випадках — менш ніж за місяць щоденних півгодинних тренувань), при сприятливих умовах (здатність до навчання сліпому методу сильно залежить від психофізіологічних особливостей кожної конкретної людини), дозволити вводити текст «наосліп», швидко і безпомилково. Таким чином, витративши якийсь час, людина набуває вміння, яке може заощадити їй велику кількість часу при роботі з клавіатурою і комп'ютером. При сліпому методі друку більший упор робиться на м'язову пам'ять і тактильні відчуття пальців, ніж на зір. Однак цей метод вимагає спеціального навчання, для чого існують курси машинопису, а також паперові та інтерактивні комп'ютерні самовчителі.

У навчанні сліпому методу предметом вивчення є не розташування букв і клавіш на клавіатурі, яка сама по собі запам'ятовується досить просто, а рухи пальців, які необхідно з'єднати в підсвідомості з певною буквою або знаком. Є три види цих рухів:

  1. Удар по клавішах з вихідних позицій (ФІВА ОЛДЖ).
  2. Рухи від клавіш вихідних позицій до інших клавіш тієї ж зони і удар по них.
  3. Рухи від будь-якої клавіші до будь-якої клавіші тієї ж зони і удар по цих клавішах.

Останній тип рухів найбільш складний і часто не дається в навчальних курсах безпосередньо, маючи на увазі те, що цей тип рухів виробляється сам у процесі застосування навички.

У процесі вироблення даних типів рухів відбувається вивчення розташування клавіш (розкладки). На думку переважної більшості авторів, потрібно категорично заборонити підглядання на клавіатуру не тільки в тих випадках, коли «засліплена» клавіатура, але і тоді, коли для полегшення пошуку букв розміщують у полі зору добре видиме зображення клавіатури (на стіні або на екрані дисплея)[1]. Тоді як на думку інших, при наборі строго по зонах десятьма пальцями можливе поступове формування навички сліпого друку навіть у разі підглядання[2]. При навчанні сліпому методу можна користуватися «порожньою» клавіатурою (наприклад, Das Keyboard[en]) або заклеїти пластиром чи замазати лаком для нігтів букви на звичайній, це психологічно спрощує боротьбу з підгляданням. Хоча навіть у випадку порожньої клавіатури не рекомендується допускати підглядання на рух пальців, це уповільнює утворення зворотного зв'язку, заснованого на пропріорецептивній чутливості[1].

Зазвичай починають із запам'ятовування місцезнаходження клавіш так званої «основної позиції» — Ф І В А — для лівої руки і О Л Д Ж — для правої. Для полегшення пошуку основної позиції і її тактильного розпізнавання клавіші А і О в кириличній розкладці клавіатури, — практично на всіх клавіатурах, позначені маленькими горбиками. Освоїти «постановку пальців» — правильне розташування пальців на клавішах «основної позиції» ряду[3].

Подальше вдосконалення швидкісних навичок — справа часу, наполегливих тренувань або практичної роботи.

Навчальні матеріали[ред. | ред. код]

Навчальні матеріали можна розділити на такі групи:

  • Навчальні інструкції, містять інструктаж з побудови графіка навчання, термінів навчання, що містять добірки вправ, і іншу дуже корисну теоретичну інформацію з техніки набору.
  • Клавіатурні тренажери, в тому числі і англомовні, робота на яких може скласти близько половини всіх вправ у навчанні. Їх роль дуже велика, особливо при правильному доборі вправ, оскільки вони дозволяють відпрацьовувати символи, що рідко зустрічаються, тренувати більш слабкі пальці. Більшість із них сприймається як весела гра і є потужним механізмом утримання багатьох ледачих учнів від ідеї закинути розпочате навчання.
  • Змагання з техніки сліпого машинопису, організовані на спеціальних сайтах. На початкових етапах виконують в основному стимулюючу роль, а для впевнених користувачів служать тренажером для подальшого вдосконалення навички.
  • Метод навчання роботою, без якого даний список був би неповним. Метод полягає у розвитку навичок друку безпосередньо систематичним набором на клавіатурі тексту в процесі необхідної сторонньої друкованої роботи на комп'ютері. З особливостей даного підходу до навчання слід відзначити супутні йому недоліки. Ті, хто навчалися таким способом, часто використовують лише кілька пальців, що в кінцевому рахунку знижує швидкість і безпомилковість набору, призводить до більшого обсягу переміщень кистей рук. Більшість таких користувачів завдяки цій практиці в кінцевому рахунку так ніколи і не навчиться сліпому методу набору. Такий метод прийнято називати «напівзрячим».

Існує думка, що цій навичці потрібно навчати у школі[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дмитриевский Н. Н., Дмитриевская Е. И. Методика преподавания машинописи. — Москва : Советская наука, 1948.
  2. Березин Б. И. Самоучитель Машинописи. — Москва : Легкая Индустрия, 1969. — С. 40. — 70 000 прим.
  3. Найпопулярніша постановка ФІВА ОЛДЖ, але існує також альтернативна — ІВАМ ТОЛД.
  4. Сліпий метод у загальноосвітній школі[недоступне посилання з жовтня 2019]

Література[ред. | ред. код]

  • Селезнева Ю. А. Набор текста на ПК: Слепой десятипальцевый метод печати. — СПб. : Корона Принт, 2005. — 64 с. — ISBN 5-7931-0328-7.
  • Бадмаев Б. Ц. Психология и методика ускоренного обучения. — М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. — 272 с. — ISBN 5-691-00102-7.

Посилання[ред. | ред. код]