Сновська тисяча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сновська тисяча — територіально-військове утворення в XII—XIII ст. з резиденцією в м. Сновськ у складі спочатку князівства Чернігвського, згодом Новгород-Сіверського князівства.

Історія[ред. | ред. код]

Про місто Сновськ Іпатіївський літопис уперше згадує 1068 року під час опису вторгнення половців у володіння чернігівського князя Святослава Ярославича. Було форпостом Чернігова, відсунутим від нього на північний схід на відстані близько 30 км для захисту Чернігова від нападів кочівників.

Відновідно до сучасних досліджень увторилася у другій чверті XII ст. Сновська тисяча фігурує в джерелах вперше згадується 1149 року, коли Іпатіївський літопис, позповідаючи про захоплення Києва Юрієм Долгоруким, повідомляє, що, узявши місто, Юрій «посла по Володимира по Давыдовича Чернигову, и приҌха Володимиръ к Гюргеви и поклонися емоу. А Святославъ Олговичь поча емоу молвити: „Держиши отчину мою“. И тогда взя Курескъ и с Посемьемь, и Сновьскоую тисячю оу Изяслава, и Слоучьскъ, и Кльчьскъ, и вси ДрегвичҌ. И тако ся оуладивше и разъҌхашася»[1]. Тобто союзник Долгорукого новгород-сіверський князь Святослав Ольгович зажадав від Володимира Давидовича повернути йому його колишні володіння. Володимир Чернігівський змушений був задовольнити претензії Святослава Олеговича, якому були повернені Курськ, міста і села по р. Сейм, а також Сновська тисяча, які до осені 1149 року знаходилися в руках Ізяслава Давидовича.

З розпадом великого князівства Чернігівська Сновська тисяча стала частиною Новгород-Сіверського князівства. Припинило існування після монгольської навали XIII ст.

Межі[ред. | ред. код]

Точна територія Сновської тисячі не встановлено, ймовірно охоплювала землі уздовж річки Снові. Також можливо міста Карчевськ і Ворпотинск у більш пізній період входили до цієї тисячи. Гіпотеза вчених А. О. Насонова, О. К. Зайцева і В. П. Коваленка щодо охоплення цією тисячею міст Стародуб і Новгород-Сіверський натепер спростовано.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. — СПб., 1908. — Т. II. — Стб. 384 и вар. 43

Джерела[ред. | ред. код]

  • Котляр Н. Ф. Территориальное развитие Чернигово-Северской земли в домонгольское время. Создание и развитие Черниговского княжества // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2013. — № 2 (июнь). — С. 5-16. — ISSN 2071-9574
  • Кучкін В.А Тисяцькі та децимальна система в чернігівському князівстві домонгольського часу//Сіверянський літопис — 2015, С.23—28