Святослав Ольгович
| Святослав Ольгович | |
|---|---|
 | |
| Князь Чернігівський | |
| Початок правління: | 1157[1][2] |
| Кінець правління: | 1164[1][2] |
| Інші титули: | князь новгородський, стародубський, білгородський, сіверський |
|
| |
| Попередник: | Ізяслав Давидович |
| Наступник: | Святослав Всеволодович |
|
| |
| Дата народження: | невідомо |
| Дата смерті: | 15 лютого 1164 |
| Дружина: |
дочка половецького хана Аепи Катерина, донька новгородського посадника Петрила[2] |
| Діти: | Олег, Марія, ще 2 доньки, Ігор, Всеволод[2] |
| Династія: | Рюриковичі |
| Батько: | Олег Святославич |
Святосла́в О́льгович (хресне ім'я Мико́лай; ? — 15 лютого 1164) — руський князь з роду Ольговичів, династії Рюриковичів. Син чернігівського князя Олега Святославича. Князь новгородський (1136—1138, 1139—1141, 1142—1144), стародубський і білгородський (1141—1146), сіверський (1146—1157), чернігівський (1157—1164)[2].
Один з найбільш активних князів, що врятував рід Ольговичів від загибелі під час усобиці 1146—1152 років. Батько Ігоря, героя «Слова о полку Ігоревім».
Біографія[ред. | ред. код]
19 липня 1136 року став новгородським князем на запрошення місцевого боярства. Однак вже 17 квітня 1138 року боярська партія яка підтримувала Мономаховичів вигнала Святослава, а 25 грудня 1139 знову посадила його. У 1141 році йому прийшлось втікати у Київ до свого брата Всеволода, який на той час був великим князем київським. Святослав просив у нього Переяслав, але натомість отримав Новгород-Сіверський а також Білгород і Курськ в придачу.
На початку серпня 1146 Святослав Ольгович допомагав братові Ігорю утвердитись у Києві, уклав від його імені "ряд" із київським вічем, але через кілька днів, з огляду на загрозу з боку Ізяслава Мстиславича, подався за Дніпро. У війні за Київ між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким (1146—1152) Святослав підтримував Юрія. У травні 1157, після смерті Юрія Долгорукого, новий великий князь київський, Ізяслав Давидович доручив Чернігів своєму небожу Святославу Всеволодовичу всупереч звичному на Русі родовому порядку спадкування, за яким Чернігів мав отримати Святослав Ольгович. Але Святослав Всеволодович незабаром був змушений віддати Чернігів Святославу Ольговичу, де той невдовзі і помер.
Родина[ред. | ред. код]
- Дружини:
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000. [1]
- Котляр М. Ф. Святослав Ольгович, Святослав-Миколай Ольгович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 488. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Гайдуков П. Г., Янин В. Л. Святослав Ольгович (1136—1138, 1138—1141 гг.) // Актовые печати Древней Руси X—XII вв. — М. : Интрада, 1998. (рос.)
| Попередник Ізяслав Давидович |
|
Князь Чернігівський 1154-1155 1157-1164 |
|
Наступник Святослав Всеволодович |
| |||||||
