Святослав Ярославич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святослав Ярославич
Святослав Ярославич

Святослав Ярославич з родиною (Ізборник Святослава, 1076)
Великий князь київський
22 березня 1073[1] — 27 грудня 1076[1]
Попередник: Ізяслав Ярославович
Наступник: Всеволод Ярославич
Князь чернігівський
1054[1] — 3 жовтня 1073[1]
Попередник: Мстислав Хоробрий
Наступник: Всеволод Ярославич
 
Народження: 1027(1027)
Київ
Смерть: 27 грудня 1076(1076-12-27)
Київ
Хрещене ім'я: Миколай (Микола)
Династія: Рюриковичі
Батько: Ярослав Мудрий
Мати: Інгігерда
Дружина: Цецилія
Діти: Гліб, Роман, Давид, Олег, Ярослав, Вартіслав

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Святослáв Ярослáвич (давньорус. Ст҃ославь, Ст҃ославль; 102727 грудня 1076[1]) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (10731076) і чернігівський (10541073). Четвертий син Ярослава Мудрого[2][1]. За заповітом батька отримав Чернігів із волостю; також володів Муромом, Білоозером і Тмутороканню[3]. Разом із братами Ізяславом і Всеволодом утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років[3]. Організатор походів проти торків і половців[3]. Розбитий половцями на Альті, після чого повернув собі славу на річці Снов (1068). Намагався стати київським князем: 1073 року звинуватив старшого брата, київського князя Ізяслава у змові з полоцьким князем Всеславом[3]. За допомогою Всеволода вигнав Ізяслава з Києва, захопивши великокняжий престол[3]. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві[4]. При ньому були складені «Ізборники» (1073, 1076). Помер від невдалої операції з видалення пухлини[3]. Похований у чернігівському Спаському соборі[3]. Хрещене ім'я — Миколай; також — Святосла́в-Микола́й Яросла́вич. У західній традиції — Святосла́в ІІ.

Біографія[ред.ред. код]

Святослав Ярославич народився 1027 року. Він був четвертим сином великого князя київського Ярослава Мудрого; третім сином шведської принцеси Інгігерди (Ірини)[2][1]. Його старшими братами були Ілля, Володимир та Ізяслав Ярославичі, а молодшими — Всеволод, Ігор і В’ячеслав.

У віці 16 років одружився на дочці німецького графа Л.Штанденського. У «Ізборнику» Святослава 1073 року міститься портрет князя та його родини.

Після смерті батька 1054 року отримав Чернігів, а також деякі дрібніші волості: Муром, Білоозерське князівство й Тмуторокань. Разом з братами Ізяславом I (на той час Великий князь Київський) та Всеволодом (на той час князь переяславський) утворив триумвірат, який зберігався до 1073 року.

Спільно з ними утворив військо, з яким розбив торків 1060 року та взяв участь у битві з половцями на Альті 1068 року. Битва була програна, після чого Святослав втік до Чернігова, де почав збирати дружину.

У битві на річці Снов 1 листопада 1068 року зумів розбити половецькі загони біля Сновська, у Повісті Минулих Літ описано: «Святослав, побачивши множества їх, сказав дружині: „Ударимо, дружино! Уже ніяк нам куди дітися!“ Відчайдушно пішла в атаку кіннота і чернігівці перемогли. Багато половців порубали і потопили в Снові, а їхнього хана захопили в полон. Святослав не став його вбивати, а склавши мир відпустив на волю».

За допомогою Всеволода усунув Ізяслава з великокняжого стола і зайняв Київ 22 березня 1073 року. Літописець пише: «А Святосав сів у Києві, прогнави брата свого і переступивши заповідь отчу».

У 1076 році Святослав захворів. Його родичі привели двох грецьких лікарів, які провели операцію по розрізанню гілі на шиї так, що князь помер (є версії, що родичі це спеціально підлаштували). Похований він був у Чернігові, у Спаському соборі.

Портрети[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Докладніше: Рюриковичі та Ярославичі

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Войтович Л.В. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. — 6. Святослав-Микола Ярославич.
  2. а б Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Малий словник історії України
  3. а б в г д е ж Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Енциклопедія історії України
  4. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 10
  5. Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в X — первой половине ХIII в. / О. М. Рапов — М.: Издательство Московского университета, 1977. — С. 42; Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова]. — М.; Л., 1950. — С. 470
  6. Зотов Р. В., «О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время», г. СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1892 г. — С. 24. (рос.)
  7. «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., — С. 120, 500
  8. Згідно Штаденських анналів

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святослав Ярославич