Святослав Ярославич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Святослав II Ярославич | |
|---|---|
 Святослав Ярославич (праворуч крайній) з родиною. Зображення з «Ізборника Святослава» від 1073 року |
|
| Великий князь київський | |
| Правління | 1073-1076 |
| Попередник | Ізяслав Ярославович |
| Наступник | Всеволод Ярославич |
| Інші титули | Князь чернігівський |
| Біографічні дані | |
| Імена | Микола |
| Дата народження | 1027 Київ |
| Дата смерті | 27 грудня 1076 Київ |
| Місце поховання | Спасо-Преображенський собор, Чернігів, Україна |
| Дружина | Цецилія |
| Другий шлюб | Ода Штаденська |
| Діти | Гліб, Роман, Давид, Олег, Ярослав, Вартіслав |
| Династія | Рюриковичі |
| Батько | Ярослав Мудрий |
| Мати | Інгігерда |
Святослáв II Ярослáвич (у хрещенні Микола; *1027 - †27 грудня 1076) — князь володимиро-волинський (до 1054 року), чернігівський (1054-1073), київський (22 березня 1073 - 27 грудня 1076), четвертий син Ярослава Мудрого[1]. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві[2].
Біографія[ред. • ред. код]
Зображення Святослава з другого примірника Ізборника
Святослав — третій син Ярослава Мудрого. В 1027 році почав княжити у Володимирі на Волині. У віці 16 років одружився на дочці німецького графа Л.Штанденського. У «Ізборнику» Святослава 1073 року міститься портрет князя та його родини. Після смерті батька 1054 року отримав Чернігів, а також деякі дрібніші волості: Муром, Білоозерське князівство й Тмутаракань. Разом з братами Ізяславом I (на той час Великий князь Київський) та Всеволодом (на той час князь переяславський) утворив триумвірат, який зберігався до 1073 року. Спільно з ними утворив військо, з яким розбив торків 1060 року та взяв участь у битві з половцями на Альті 1068 року. Битва була програна, після чого Святослав втік до Чернігова, де почав збирати дружину. У битві на річці Снов 1 листопада 1068 року зумів розбити половецькі загони біля Сновська, у Повісті Минулих Літ описано: «Святослав, побачивши множества їх, сказав дружині: „Ударимо, дружино! Уже ніяк нам куди дітися!“ Відчайдушно пішла в атаку кіннота і чернігівці перемогли. Багато половців порубали і потопили в Снові, а їхнього хана захопили в полон. Святослав не став його вбивати, а склавши мир відпустив на волю».
За допомогою Всеволода усунув Ізяслава з великокняжого стола і зайняв Київ 22 березня 1073 року. Літописець пише: «А Святосав сів у Києві, прогнави брата свого і переступивши заповідь отчу».
У 1076 році Святослав захворів. Його родичі привели двох грецьких лікарів, які провели операцію по розрізанню гілі на шиї так, що князь помер (є версії, що родичі це спеціально підлаштували). Похований він був у Чернігові, у Спаському соборі.
Родина[ред. • ред. код]
- Перший шлюб: з Любецького пом'яника відомо, що княгиню звали Килікія[3][4] (або Цецилія) невідомого походження.
- Діти від першого шлюбу:
- Гліб (?-1078) — князь тмутараканський (1064 і 1066-1068 рр.), новгородський (1068-1073 і 1077-1078 рр.), переяславський (1073—1077 рр.);
- Роман (?-1079) — князь тмутараканський з 1069 р.;
- Давид (давньорус. Давыд) (†1123 р.) — князь переяславський (1073-1076 рр.), князь муромський (1076-1093 рр.), князь смоленський в (1093-1095 і 1096-1097 рр.), князь Новгородський (1094-1095 рр.), князь чернігівський (1097-1123 рр.);
- Олег (†1115 р.) — князь тмутараканський (1083-1094 рр.), князь Чернігівський (1094-1097 рр.).
- Другий шлюб, бл. 1070: німецька принцеса Ода Штаденська, онука брата імператора Священної Римської імперії Генріха III Чорного, дочкою графа Етелера, сестрою трірського архієпископа Бургарда, одного з найбільших духовних князів імперії[5].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине ХIII в. / О. М. Рапов – М.: Издательство Московского университета, 1977. – С. 42; Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова]. – М.; Л., 1950. – С. 470
- ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 10
- ↑ Зотов Р. В., «О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время», г. СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1892 г. — С. 24. (рос.)
- ↑ «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., — С. 120, 500
- ↑ Згідно Штаденських анналів
Джерела[ред. • ред. код]
- Котляр М. Ф. Святослав Ярославич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 488—489. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2 (укр.)
- De Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes / N. De Baumgarten. — Roma, 1928.
- Донской Д. Справочник по генеалогии Рюриковичей / [под ред. Д. М. Шаховского]. — Ренн, 1991.
| Попередник Всеволод Володимирович |
 |
Князь володимирський 1013-1054 |
|
Наступник Ігор Ярославич |
| Попередник Мстислав Хоробрий |
 |
Князь чернігівський 1054-1073 |
|
Наступник Всеволод Ярославич |
| Попередник Ізяслав Ярославович |
 |
Великий князь Київський 1073-1076 |
|
Наступник Всеволод Ярославич |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||
