Святослав Ярославич
| Святослав Ярославич | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 22 березня 1073[1] — 27 грудня 1076[1] | ||
| Попередник: | Ізяслав Ярославович | |
| Наступник: | Всеволод Ярославич | |
| ||
| 1054[1] — 3 жовтня 1073[1] | ||
| Попередник: | Мстислав Хоробрий | |
| Наступник: | Всеволод Ярославич | |
| Народження: |
1027 Київ | |
| Смерть: |
27 грудня 1076 Київ | |
| Громадянство: | Київська Русь | |
| Хрещене ім'я: | Миколай (Микола) | |
| Династія: | Рюриковичі | |
| Батько: | Ярослав Мудрий | |
| Мати: | Інгігерда | |
| У шлюбі з: |
Цецилія Ода Штаденська | |
| Діти: | Гліб, Роман, Давид, Олег, Ярослав, Вартіслав | |
|
Медіафайли у Вікісховищі? | ||
Святослáв Ярослáвич (давньорус. Ст҃ославь, Ст҃ославль; 1027 — 27 грудня 1076[1]) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1073 — 1076) і чернігівський (1054 —1073). Четвертий син Ярослава Мудрого[2][1]. За заповітом батька отримав Чернігів із волостю; також володів Муромом, Білоозером і Тмутороканню[3]. Разом із братами Ізяславом і Всеволодом утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років[3]. Організатор походів проти торків і половців[3]. Розбитий половцями на Альті, після чого повернув собі славу на річці Снов (1068). Намагався стати київським князем: 1073 року звинуватив старшого брата, київського князя Ізяслава у змові з полоцьким князем Всеславом[3]. За допомогою Всеволода вигнав Ізяслава з Києва, захопивши великокняжий престол[3]. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві[4]. При ньому були складені «Ізборники» (1073, 1076). Помер від невдалої операції з видалення пухлини[3]. Похований у чернігівському Спаському соборі[3]. Хрещене ім'я — Миколай; також — Святосла́в-Микола́й Яросла́вич. У західній традиції — Святосла́в ІІ.
Біографія[ред. | ред. код]
Святослав Ярославич народився 1027 року. Він був четвертим сином великого князя київського Ярослава Мудрого; третім сином шведської принцеси Інгігерди (Ірини)[2][1]. Його старшими братами були Ілля, Володимир та Ізяслав Ярославичі, а молодшими — Всеволод, Ігор і В’ячеслав.
У віці 16 років одружився на дочці німецького графа Л.Штанденського. У «Ізборнику» Святослава 1073 року міститься портрет князя та його родини.
Після смерті батька 1054 року отримав Чернігів, а також деякі дрібніші волості: Муром, Білоозерське князівство й Тмуторокань. Разом з братами Ізяславом I (на той час Великий князь Київський) та Всеволодом (на той час князь переяславський) утворив триумвірат, який зберігався до 1073 року.
Спільно з ними утворив військо, з яким розбив торків 1060 року та взяв участь у битві з половцями на Альті 1068 року. Битва була програна, після чого Святослав втік до Чернігова, де почав збирати дружину.
У битві на річці Снов 1 листопада 1068 року зумів розбити половецькі загони біля Сновська, у Повісті Минулих Літ описано: «Святослав, побачивши множества їх, сказав дружині: „Ударимо, дружино! Уже ніяк нам куди дітися!“ Відчайдушно пішла в атаку кіннота і чернігівці перемогли. Багато половців порубали і потопили в Снові, а їхнього хана захопили в полон. Святослав не став його вбивати, а склавши мир відпустив на волю».
За допомогою Всеволода усунув Ізяслава з великокняжого стола і зайняв Київ 22 березня 1073 року. Літописець пише: «А Святосав сів у Києві, прогнави брата свого і переступивши заповідь отчу».
У 1076 році Святослав захворів. Його родичі привели двох грецьких лікарів, які провели операцію по розрізанню гілі на шиї так, що князь помер (є версії, що родичі це спеціально підлаштували). Похований він був у Чернігові, у Спаському соборі.
Портрети[ред. | ред. код]
Святослав Ярославич
(«Ізборник», 1076)
Святослав Ярославич
(«Ізборник», 1073)
Святослав Ярославич
(«Ізборник», 1073)
Святослав ІІ
(Вільям Тук, «Історія Росії», 1800)
Родина[ред. | ред. код]
- Батько: Ярослав Мудрий[5]
- Перший шлюб: з Любецького пом'яника відомо, що княгиню звали Килікія[6][7] (або Цецилія) невідомого походження.
- Діти від першого шлюбу:
- Гліб Святославич (?-1078) — князь тмутороканський (1064 і 1066—1068 рр.), новгородський (1068—1073 і 1077—1078 рр.), переяславський (1073—1077 рр.);
- Роман Святославич (?-1079) — князь тмутороканський (1070—1079)
- Давид Святославич (дв.рус. Давыд) (†1123 р.) — князь переяславський (1073—1076 рр.), князь муромський (1076—1093 рр.), князь смоленський в (1093—1095 і 1096—1097 рр.), князь Новгородський (1094—1095 рр.), князь чернігівський (1097—1123 рр.);
- Олег Святославич (†1115 р.) — князь тмутороканський (1083—1094 рр.), князь Чернігівський (1094—1097 рр.).
- Другий шлюб, бл. 1070: німецька принцеса Ода Штаденська, онука брата імператора Священної Римської імперії Генріха III Чорного, дочкою графа Етелера, сестрою трірського архієпископа Бургарда, одного з найбільших духовних князів імперії[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Войтович Л.В. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. — 6. Святослав-Микола Ярославич.
- ↑ а б Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Малий словник історії України
- ↑ а б в г д е ж Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Енциклопедія історії України
- ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 10
- ↑ Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в X — первой половине ХIII в. / О. М. Рапов — М.: Издательство Московского университета, 1977. — С. 42; Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова]. — М.; Л., 1950. — С. 470
- ↑ Зотов Р. В., «О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время», г. СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1892 г. — С. 24. (рос.)
- ↑ «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., — С. 120, 500
- ↑ Згідно Штаденських анналів
Джерела[ред. | ред. код]
- Войтович, Л.В. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000.
- Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 488. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Котляр М.Ф. Святослав Ярославич // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Напис-графіто ХІ ст. (70-ті роки) про князя Святослава Ярославовича // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 58. — (Зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
- Святослав II // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709. — 1000 екз.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святослав Ярославич
|
