Юрій Долгорукий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Долгорукий
Юрій Долгорукий
Юрій Долгорукий
Прапор
Великий князь Київський
1149 — 1151
Попередник: Ізяслав II Мстиславич
Наступник: Ізяслав II Мстиславич
1155 — 1157
Попередник: Ізяслав III Давидович
Наступник: Ізяслав III Давидович
Прапор
Князь переяславський
1132 — 1132
Попередник: Всеволод Мстиславич
Наступник: Ізяслав Мстиславич
1135 — 1135
Попередник: В'ячеслав Володимирович
Наступник: Андрій Добрий
 
Народження: бл.1090
Смерть: 15 травня 1157(1157-05-15)
Київ
Поховання: Церква Спаса на Берестові, Київ, Україна
Країна: Київська Русь
Релігія: православ'я
Рід: Рюриковичі (Мономаховичі)
Батько: Володимир Мономах
Мати: Єфимія
Шлюб: 1) донька хана Аєпи;
2) Ольга
Діти: Ростислав, Андрій, Гліб, Михайло, Всеволод, Іван, Борис, Ольга, Василько, Мстислав

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Володи́мирович (1090 — 15 травня 1157, дав.-рус. Гюрги Володи́мирович, Дюрги Володи́мирович) — князь із династії Рюриковичів, син Володимира Мономаха та його другої дружини, дочки половецького хана, а за деякими даними — його першої дружини Гіти Уессекської. Великий князь київський (11491151, 11551157), князь суздальський (11081135, 11361149, 1151—1155) і переяславський (1132, 1135), родоначальник володимиро-суздальських князівської династії Юрійовичів. Відповідно до запису у Любецькому пом'янику (поз. 4) перед смертю став іноком Гавриїлом. Відомий під прізвиськом Долгорукий («Довгорукий») за те, що втручався у боротьбу за київський престол та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. Отруєний на бенкеті у київського осьменика Петрили[1]. Похований у Києві в Церкві Спаса на Берестові.

Біографія[ред. | ред. код]

Спас на Берестові в Києві, де похований Юрій Долгорукий

Прізвисько Долгорукий — «Довга рука», надана князю через його фізіологічні особливості (сутулість), через що його руки здавались довшими ніж у інших людей. За іншою гіпотезою прізвисько «Долгорукий» надано деякими літописцями після його смерті за постійні втручання із загарбницькою метою у справи Київського князівства.

Ще за життя Володимира Мономаха за Юрієм Довгоруким було закріплено Ростово-Суздальську землю із резиденцією у Суздалі, де місцеве боярство служило для нього підпорою. З 1125 року, після смерті Володимира, Юрій став незалежним ростово-суздальським князем. Після смерті свого старшого брата київського князя Мстислава Великого (1132), Юрій силою захопив Переяслав, згодом виміняв його за частину північних земель у свого брата Ярополка Володимировича, князя київського. Перехід Переяславщини до Юрія спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 року поразкою Юрія, внаслідок чого він був змушений покинути південні землі й повернутися на Суздальщину.

За його князювання зросла економічна і політична сила північних князівств, тут засновано місто Переяславль-Заліський, Юр'єв-Польський, Кострому, 1147 року вперше згадується МоскваІпатіївському літописі, мимоходом, як місце зустрічі Юрія з його союзником Святославом Ольговичем Новгород-Сіверським[2]. Наступна згадка в Тверському літописця 16 століття під 1156 роком в списку міст, заснованих Юрієм, і в Лаврентіївському літописі під 1177 в зв'язку з військовими подіями, що відбулися одразу після вбивства Андрія Боголюбського)[3]). Тому Юрія Долгорукого вважають засновником Москви. Археологічні дані свідчать, що велике укріплене поселення племені в'ятичів, з церквою, існувало на місці Московського Кремля вже до кінця 11 століття, знайдені також залишки фортеці 12 століття, влаштоване Долгоруким[4]. Він оформив на Північно-Східній Русі уділи, які роздав своїм синам, ставши засновником московської династичної лінії Рюриковичів («молодших Мономаховичів») та організатором Ростово-Суздальського князівства, ядра пізнішої Московської держави.

1149 року, користуючись з усобиць між князями, Юрій Долгорукий пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II Мстиславича, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути, але згодом знову опинився в Києві. Після поразки на річці Руті (1151), якої йому завдав Ізяслав Мстиславич, Юрій повернувся до Суздаля. Втретє здобув він Київ 1155 року й залишився там до кінця свого життя. Щоб закріпитись на півдні, він роздавав тут своїм синам удільні князівства.

Юрій Долгорукий не був улюбленим серед киян; його отруїли під час бенкету в київського боярина Петрила 15 травня 1157 року. Після його смерті повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу, «суздальців — бояр і дружину — побивали по містах і селах» (М. Грушевський). Також було розтягнуто його майно («Красний двір», інший двір, за Дніпром, — «Рай»), двір сина Василька в місті[5].

Двори Юрія Долгорукого в Києві[ред. | ред. код]

Юрій Долгорукий мав в Києві так званий Красний двір. Можливо, це був відбудований Красний двір Всеволода[6], або ж інший двір з такою ж назвою. Цей двір згадується у літопису під 1150 та 1158 роками. Окрім цього, Юрій також мав ще заміський двір за Дніпром, що мав назву «Рай» та вірогідно ототожнюється з городищем на острові Муромець[7]. Обидва двори були пограбовані повсталими киянами у 1158 році[8].

Родина[ред. | ред. код]

Докладніше: Мономаховичі та Юрійовичі

Батько: Володимир Всеволодович (Мономах) — великий князь київський

Мати: Єфимія (†1126), дочка половецького хана; «Гюргева мати» (Денник Володимира Мономаха)

1-а дружина12 січня 1108): NN, донька половецького хана Аепи Осеневича. Цей шлюб скріплював мирну угоду Володимира Мономаха із половцями[9].

2-а дружина: NN; вислана Андрієм Боголюбським у Візантію з молодшими братами.

Оцінки[ред. | ред. код]

Російський історик Василь Татіщев (1686—1750) негативно оцінював князя Юрія Довгорукого.

« Цей великий князь був росту немалого, товстий, лицем білий, очі не вельми великі, ніс довгий і викривлений, борода мала, великий любитель жінок, солодкої їжі й пиття; більше про веселощі, ніж про управління й воїнство пильнував, але все інше перебувало у владі й нагляді вельмож його і улюбленців... Сам мало що робив, все більше діти й князі союзні...[10] «

Історик і публіцист Михайло Щербатов (1733—1790) вважав, що князя Юрія прозвали Довгоруким подібно до перського царя Артаксеркса — «через жадобу до надбання»[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
  2. Іпатіївський літопис, 1147
  3. Лаврентіївський літопис, 1177
  4. Рабинович М. Г. Древний центр Москвы// Вопросы истории. — 1990. — № 3. — 107—119
  5. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 23
  6. Мовчан, 1993, с. 42.
  7. Звід пам'яток історії та культури України, 2003, с. 799.
  8. Каргер, 1958, с. 277.
  9. Володимѣръ… створиша миръ и поя Володимѣръ за Юргя Аепину дщерь, Осеневу внуку, а Олег поя за сына Аепину дщерь, Гиргеневу внуку.
  10. Татищев В.Н. История Российская. — Москва, 2005. — Т. 2. — С. 303.
  11. Карамзин Н. М. История государства Российского. — Москва, 1991. — Т. 2-3. — С. 143.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юрій Долгорукий

Попередник
Ізяслав II Мстиславич
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1149-1151
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ізяслав II Мстиславич
Попередник
Всеволод Мстиславич
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Князь переяславський
1132
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Наступник
Ізяслав Мстиславич
Попередник
Ізяслав III Давидович
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1155-1157
вдруге
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ізяслав III Давидович
Попередник
В'ячеслав Володимирович
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Князь переяславський
1135
вдруге
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Наступник
Андрій Добрий