Соснове
| смт Соснове | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Країна |  Україна |
||||
| Область |  Рівненська область |
||||
| Район/міськрада |  Березнівський район |
||||
| Рада | Соснівська селищна рада | ||||
| Код КОАТУУ: | 5620455700 | ||||
| Облікова картка | смт Соснове | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1708 | ||||
| Статус | від 1959 року | ||||
| Площа | 1,42 км² | ||||
| Населення | ▼2036 (01.01.2011)[1] | ||||
| Густота | 1433.8 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 34652 | ||||
| Телефонний код | +380 3653 | ||||
| Географічні координати | 50°49′18″ пн. ш. 27°00′20″ сх. д. / 50.82167° пн. ш. 27.00556° сх. д.Координати: 50°49′18″ пн. ш. 27°00′20″ сх. д. / 50.82167° пн. ш. 27.00556° сх. д. | ||||
| Водойма | р. Случ, Стави, Смородинка | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Малинськ | ||||
| До станції: | 56 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 29 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 34652, Рівненська обл., Березнівський р-н, смт. Соснове, вул. Шевченка, 5 | ||||
| Голова селищної ради | Кот Микола Володимирович | ||||
| Карта | |||||
_location_map.svg)  Соснове
|
|||||
Соснове (до 1946 року — Людвипіль) — селище міського типу в Україні, в Березнівському районі Рівненської області. Населення — 2 088 мешканців (перепис 2001 р.).
Зміст
Географія[ред. • ред. код]
Селище розташоване на Волинському Поліссі на лівому березі річки Случ, за 56 км від залізничної станції Малинськ і за 47 км від залізничної станції Моквин, що на лінії Рівне—Сарни.[2][3][4][5]
Відстань шосейними шляхами до Березного — 29 км,[6] фізична відстань до Києва — ~231,1 км.[7]
Сусідні населені пункти:[7]
Історія[ред. • ред. код]
Новий час[ред. • ред. код]
Поселення Людвипіль було засновано в 1729 році уцілілими жителями села Губків, розташованого на протилежному березі р. Случ, яке в 1708 було сильно зруйновано шведським військом, а потім спустошено тифом. За письмовими згадками на 1727 рік в селі залишилося лишень 38 дворів.[8] Назва походить від ім'я одної з колишніх власниць села.[9]
Після входження Правобережної України до Російської імперії Людвипіль 1795 року включено до складу Ровенського повіту. В 1798 році у Людвиполі був 141 двір, де проживало 860 чоловік, а в 1812 році кількість дворів зменшилась до 115, населення — до 740 чоловік.[10][5]
На початку XIX століття у селі діяла суконна мануфактура. У 1850 році у Людвиполі відкрито паперову фабрику, яка працювала на місцевій сировині. Поміщик заснував винокурний завод. Завдяки вигідному розташуванню — через Людвипіль йшли торгові шляхи з Корця на Березне, Степань, Вербче, Пінськ. Водним шляхом сплавляли ліс і перевозили різні товари. Тільки в 1850 році від людвипільської пристані відправлено 89 плотів з товарами на 27,5 тис. карбованців.[11][5]
У середині XIX століття у Людвиполі налічувалося 80 будинків, населення — близько 670 осіб, понад 60 відсотків з них займалися землеробством, решта — кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу.[5]
У 1867 році робітники спалили паперову фабрику, а суконна згоріла в 1879 році. За даними 1884 року, у Людвиполі був пивзавод, кілька боєнь, 22 невеликі крамниці. На рік проводилося три ярмарки і щотижня — базари. З 1866 року Людвипіль був центром волості, він належав до категорії містечок. У ньому проживало 850 мешканців[12], а на кінець століття кількість їх зросла до 1428 чоловік.[13][5]
Новітній час[ред. • ред. код]
Медична допомога населенню запроваджена на початку XX століття. 1913 року мешканців села обслуговували лікар і акушерка та одна приватна аптека. 1913 року в містечку відкрито поштово-телеграфну контору.[5]
Українська Народна Республіка[ред. • ред. код]
У січні 1918 року Людвиполь зайняли радянські війська. З 20 лютого 1918 року до середини 1919 року перебував у складі УНР. У кінці травня 1919 року у Людвипіль ввійшли частини 1-ї Української радянської дивізії. Проте вже в серпні 1919 року їх вибили польські загони. 5 липня 1920 року формування радянської 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії знову взяли контроль над селом[14]. Польскі війська повернулись у вересні 1920 року, а за Ризьким договором західноукраїнські землі відійшли до Польщі.[5]
Міжвоєнний період[ред. • ред. код]
В 1921 році у Людвиполі налічувалося 180 будинків і понад 1200 чоловік населення[15]. Він вважався містечком, належав до Ровенського повіту, а з 1925 року до новоствореного Костопільського повіту, став центром Людвипільської гміни, до якої входило 73 громади. За даними «Адресної книги Польщі», у поселені 1930 року проживало 1239 осіб.[5]
Друга світова війна[ред. • ред. код]
У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Людвипіль в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. 1940 року Людвипіль став районним центром новоствореного Соснівського району[а 1], але був віднесений до категорії сіл.[5]
29 червня 1941 року німецькі війська зайняли Людвипіль. Тут було розміщено великий гарнізон і поліцейську управу. За період окупації було розстріляно 1317 мешканців району, вивезено 128 чоловік. На початку 1942 року німці створили в селищі гетто, куди зігнали все єврейське населення, а потім знищили його. 10 січня 1944 року німці були вибиті з Людвипіля військами 1-го Українського фронту.[5]
Ветерани Другої Світової війни[ред. • ред. код]
- Костюшок Аполлон Андрійович народився в 1925 році в селі Людвипіль (нині смт. Соснове, Березнівського району Рівненської області).
З грудня 1944 р. по вересень 1951 року служив в Радянській Армії, зокрема в трофейному окремому батальйоні Забайкало-Амурського воєнного округу в 25-ій діючій армії. Воював в Маньчжурії, брав участь у війні щодо ліквідації останнього вогнища, яке було причиною нападу на Радянський Союз.
Помер Аполлон Андрійович у 2010 році.
Нагороди:
медаль"За перемогу над Японією"
ювілейною медаллю "60 років Збройних Сил СРСР"
- Фомін Мирон Іванович народився в 1923 році в селі Глибочок Березнівського району Рівненської області.
З 1 січня 1944 року був призваний на військову службу.
Відбував службу в Мурманську в 60-му стрілецькому полку за спеціальністю кулеметник.
У червні 1944 року був поранений потім знову проходив службу в 244-му полку МВД з вересня 1944 року по травень 1945 року.
Нагороди:
медалями:
"За бойові заслуги"
"За відвагу"
"За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр"
- Скребцов Іван Дмитрович народився в 1922 році в Луганській області. У 1941 році був призваний на фронт. Брав участь в боях під Курською дугою. Військове звання - рядовий. На передовій солдат Скребцов був зв'язковим.
Після закінчення війни вступив до Ворошиловградського інституту і в 1950 році після закінчення направили в Іваничівську МТС Волинської області на посаду головного агронома.
Нагороджений:
ювіленою медаллю "40 років у Великій Вітчизняній війні1941-1945рр".
- Борисенко Галина Тимофіївна народилася в 1926 році на Сумщині.
В 1943 році була призвана на фронт, закінчила снайперську школу. Після закінчення була відправлена в трофейний батальйон запасного полку другого ешалону 47-ї армії. Зі своєю армією пройшла дорогами Польщі.
Після закінчення війни повернулася в рідний край і продовжувала навчання в Охтирському педагогічному училищі. В 1947 році приїхала на роботу в Рівненську область, Березнівський район.
Нагороджена медалями:
- Рудик Ніна Тимофіївна, 1926р.н.. З 1941 року по 1945 рік перебувала на фронті, брала участь у визволенні В’язьми, Мінська, Смоленська, обороні Москви, визволенні Кенігсберга.Військове звання- рядова.Після війни працювала головним бухгалтером Соснівського побут комбінату.
Має нагороди:
« За перемогу над Німеччиною».
Повоєнний період[ред. • ред. код]
7 березня 1946 році село перейменовано на Соснове — за сосновими деревами навколо поселення.[9][5] Статус селища міського типу з 1959.[2]
Населення[ред. • ред. код]
Згідно з переписом населення 2001 року у Сосновому проживало 2088 осіб.[16]
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1992 | 2001 | 2006 | 2010 | 2014 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4 617 | 1 929 | 2 332 | 2 213 | 2,2 тис. | 2 088 | 2 058 | 3 337 | 3 429 |
Мова[ред. • ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,18% |
| російська | 0,63% |
Органи влади[ред. • ред. код]
Місцеві органи влади представлені Соснівською селищною рада, яка входить до складу Рівненської області України.
Міський голова — Кот Микола Володимирович. До міської ради входить 30 депутатів.[18]
Освіта[ред. • ред. код]
Першу парафіяльну школу в селі відкрито 1867 року[19]. В ній навчалося всього 7 хлопчиків. 1902 року почало працювати двокласне сільське училище, його відвідувало 89 хлопчиків і 25 дівчаток.[5] Станом на 2015 рік у Сосновому діє загальноосвітня школа (Соснівський НВК «Гімназія — ЗОШ І ступеня»)[20], дошкільна навчальний заклад «Берізка»[21] і Соснівський професійний ліцей[22].
Видатні люди[ред. • ред. код]
- Ірина Баковецька (народилася 1985 року в Сосновому) — українська поетеса, журналістка, композитор і виконавець пісень.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- Виноски
- ↑ Об'єднаний з Березнівським районом у грудні 1962 року.
- Джерела
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ а б Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Сосновое / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Лящук В. О. Соснове // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 132–139.
- ↑ Облікова картка смт Соснове на сайті Верховної Ради України
- ↑ а б селище міського типу Соснове — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
- ↑ Замки та храми України. Губків
- ↑ а б Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ : Либідь, 2001. — С. 76.
- ↑ Ровенський облдержархів, ф. 639, оп. 2, спр. 1, арк. 52; спр. 12, арк. 89.
- ↑ Военно-статистическое обозрение Российской империи, т. 10, ч. 3, стор. 126.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 5. Warszawa, 1884, стор. 477.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей…, стор. 23.
- ↑ С. М. Буденный. Пройденный путь, кн. 2. М., 1965, стор. 188.
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej, t. 9, стор. 55.
- ↑ а б Динаміка чисельності населення міст України
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 Березнівський РАЙОН. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ Облікова картка Соснівської селищної ради на сайті ВРУ
- ↑ ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, оп. 817, спр. 14, арк. 146–147; оп. 818, спр. 37, арк. 11, 12.
- ↑ ЗНЗ - Соснове. Рівненська область. ІСУО. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ ДНЗ - Соснове. Рівненська область. ІСУО. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ Коледжі, технікуми, училища, ліцеї в смт Сосновому. osvita.co. Процитовано 2 січня 2015.
Література[ред. • ред. код]
- Лящук В. О. Соснове // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 132–139.
Посилання[ред. • ред. код]
- Облікова картка Верховної Ради України
- Sosnovoye, Ukraine
- Веб-сайт Березнівської централізованої системи публічно-шкільних бібліотек
|
|||||||||||
|
||||||||
