Калінінградська область
Калінінградська область  | |
|---|---|
| рос. Калининградская область | |
 | |
|
| |
| Країна |  Росія |
| Фед. округ | Північно-західний |
| Адмін. центр | Калінінград |
| Глава | Безпрозванних Олексій Сергійович |
| Глава парламенту | Кропоткін Андрій Михайлович |
| Дата утворення | 7 квітня 1946 |
| Оф. вебсайт | gov39 |
| Географія | |
| Координати | 54°48′00″ пн. ш. 21°25′00″ сх. д. / 54.8° пн. ш. 21.416666666667° сх. д.G O |
| Площа | 15 125 км² (77-е) |
| • внутр. вод | 11,7 % |
| • найвища точка | Gora Dozor |
| Часовий пояс | MSK-1 (UTC+2) |
| Населення | |
| Чисельність | 1 032 904 (49-е) (2025) |
| Густота | 68,29 осіб/км² |
| Оф. мови | російська |
| Економіка | |
| Економ. район | Північно-західний |
| Коди | |
| ISO 3166-2 | RU-KGD |
| ЗКАТО | 27 |
| Суб'єкта РФ | 39 |
| Телефонний | (+7) |
| Карти | |
 | |
 Калінінградська область у Вікісховищі | |
.svg)
.svg)
Калінінградська область — найзахідніший суб'єкт Російської Федерації. Область є напівексклавом на узбережжі Балтійського моря в історичному регіоні Пруссія. Перебуває у складі Північно-Західного федерального округу. Адміністративний центр — Калінінград.
 | Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
Калінінградська область — найзахідніший регіон РФ. Він є відділеним від решти Росії територією незалежних держав, проте з'єднаний морем і є, таким чином, напівексклавом. Межує з Польщею на півдні, Литвою — на півночі і сході. На заході область омивається водами Балтійського моря.
 Литва |
Литва | |
| Балтійське море |  |
Литва |
 Польща |
Польща |
Польща |
Максимальна довжина області із заходу на схід становить 205 км, з півночі на південь — 108 км.
Рельєф області — горбиста рівнина. На сході, у Нестеровському районі, рельєф більш нерівний, тут розташована Віштинецька височина з висотами до 230 метрів над рівнем моря. Також височини є в Багратіоновському районі (Вармійська або Вармінська височина). Уздовж правого берега річки Інструч тягнеться Інструцька гряда.
Найнизинніші території області розташовані в Славському районі. То так звані польдери — землі, що постійно перебувають під погрозою затоплення й обгороджені дамбами.
Область багата річками. Усього по території області протікає 148 річок завдовжки більше десяти кілометрів, однак найбільше в області зовсім коротких річок і струмків (завдовжки менш 10 км). На них припадає сім десятих загальної довжини калінінградських річок. Взагалі ж сумарна довжина всіх калінінградських річок становить майже тринадцять тисяч кілометрів.
Найбільші річки області — Німан і Преголя, до басейну цих двох річок ставиться велика частина території області. Основні притоки Німану на території області — Шешупе й Тильжа, Преголі — Пісса, Анграппа, Інструч, Лава.
Не стосовні до басейнів Німану й Преголи річки впадають або в Курський (Ржевка із притоками Зла, Оса, Швента та ін.), або в Калінінградську затоку (Прохладна із притоками Корневка, Майська та ін.). Лише невелика кількість малих річок впадає безпосередньо в Балтійське море.
У Калінінградській області є 38 озер площею понад 0,1 км² (разом з водоймищами й ставками). Найбільше з них — Віштинецьке озеро. Воно розташоване на сході області на кордоні з Литвою. Площа цього озера — 16,6 км². З 1975 року воно має статус пам'ятника природи.
Решта озер області невеликі. Серед озер області досить багато озер-стариць. Такі, наприклад, відносно великі озера Вороння й Пусте (стариці Преголі). У Славському районі є кілька невеликих озер-стариць Німану. На південному сході області багато озер, утворених під час танення льодовика. До цього сімейства озер належить й Віштинецьке озеро.
Також в області часто зустрічаються рукотворні озера-ставки. Прикладами таких озер є ставки Великий, Дивний і Школьний, розташовані в Зеліноградському районі. Популярним місцем відпочинку калінінградців є розташований на східній окраїні міста ставок Чистий (у розмовній мові набагато частіше називаний Ісаковим озером).
Річка Лава в двох місцях перегороджена дамбами ГЕС, тут утворювалися водоймища.
Іншу групу рукотворних озер Калінінградської області становлять колишні кар'єри. За південно-західною окраїною Калінінграда лежить група таких озер, відомих під загальною назвою Голубі озера. Ці озера є зоною відпочинку містян. Поруч із селищем Янтарним розташоване велике озеро, що було раніше бурштиновим кар'єром.
Найбільшими внутрішніми водоймами області є затоки Балтійського моря — Курська та Калінінградська (Віслінська). Фактично вони є лагунами — лиманами, відгородженими від моря піщаними косами, Курської і Балтійської (Віслінської). Вода в затоках прісна.
 | Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. |
До XIII століття на території нинішньої Калінінградської області жили племена пруссів — народу, спорідненого нинішнім латишам і литовцям. Прусси сильно відстали від інших народів Європи: до XI століття вони не мали писемності, міст і жили первісно-общинним ладом. Їхньою релігією було язичництво.
Після підписання договору про розділ прусських земель між польським князем Конрадом Мазовецьким і великим магістром (гросмейстером) Тевтонського ордена Генріхом фон Залкі в 1226 році почалася колонізація Пруссії німецькими лицарями Тевтонського ордена.
Колонізація проводилася під виглядом навернення «дикого» народу в християнство. Папа Римський прирівняв похід у Пруссію до хрестових походів у Святу Землю. Пруси не могли протистояти лицарям нарівні на полі бою, але широко застосовували партизанську тактику. У ході завоювання, яке тривало близько п'ятдесяти років, лицарі засновували опорні пункти — замки. Першим з них став замок Бальга, заснований в 1239 році на березі Вілінської (Калінінградської) затоки й збережений дотепер.
Після завоювання прусська культура викорінювалася лицарями як «поганська», противна християнській вірі. Кілька племен мігрувало до Литви. Але більшість пруссів поступово асимілювалися, змішуючись із масою німецьких колоністів. Лише в сільських районах прусська мова збереглася до XVI—XVII століть. Німецькі колоністи з міркувань безпеки селилися за оборонними стінами замків. Таким чином виникла більшість міст сучасної Калінінградської області, у тому числі й Кеніґсберґ (Калінінград).
На території нинішньої Калінінградської області (а також на території нинішнього Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі) виникла держава лицарів-хрестоносців. Ця держава вела постійні війни з Польщею й Литвою. Така військова перенапруга привела до кризи Пруссії, і вона потрапила у васальну залежність від Польщі з другої половини XV століття.
У 1525 році за наказом великого магістра Альбрехта держава лицарів була перетворена у світське Прусське герцогство. Останній великий магістр Тевтонського ордена герцог Альбрехт став першим герцогом Пруссії. Державною релігією нової прусської держави було лютеранство, а Пруссія стала першою державою у світі, що визнала протестантизм своєю державною релігією.
В 1657 році Пруссія ввійшла до складу об'єднаної Бранденбурзько-Прусської держави й звільнилася від васальної залежності від Польщі.
У ході Семирічної війни між Росією та Пруссією (у 1758 — 1762 рр.) Східна Пруссія була окупована російськими військами. У німецькій історіографії цей період одержав назву «перша російська доба».
1914 року спроба росіян знову захопити Східну Пруссію зазнала фіаско.
Після Другої світової війни, згідно з Потсдамськими угодами, північна частина (приблизно 1/3 загальної території) Східної Пруссії 1945 року ввійшла до складу РРФСР — частини тодішнього СРСР. Було організовано Кеніґсберзький особливий військовий округ, який також займався й цивільними справами.
7 квітня 1946 року він був перетворений на Кеніґсберзьку область у складі РРФСР, а 4 липня 1946 року — за місяць після смерті Калініна — колишню столицю Східної Пруссії назвали на його честь (хоча Калінінград у країні вже був: колишні Підлипки в Підмосков'ї, згодом — Корольов), а область перейменували на Калінінградську. Перейменували й інші міста області: Ангерапп — на Озерськ, Раушен — на Свєтлогорськ, Піллау — на Балтійськ, Тапіау — на Гвардєйськ, Фрідданд — на Правдинськ, Тільзіт — на Совєтськ, Лазденен — на Краснознаменськ.
Більшість 170-тисячного населення нової області становили німці, але вже до кінця року майже всіх їх депортували до Німеччини. Поспіхом завезли переселенців із російської глибинки, і, коли в грудні 1947-го провели перші вибори до місцевих рад, у регіоні нараховувалось 320 тис. жителів.
Після війни Калінінградська область стала однією з найбільш мілітаризованих територій Радянського Союзу. У Калінінграді перебуває штаб Балтійського флоту, після 1991 року місто Балтійськ залишилося найбільшою (поряд із Кронштадтом) базою цього флоту.
9 травня 2023 року Комісія стандартизації географічних найменувань Польщі рекомендувала вживати лише польську назву Крулевецька область (пол. obwód królewiecki) і не рекомендується використовувати назву Калінінградська область (пол. obwód kaliningradzki). Рішення прийнято через факт присвоєння місту поблизу польських кордонів імені Михайла Калініна — злочинця, відповідального, серед іншого, за ухвалення рішення про масове вбивство поляків (Катинський розстріл), що має в Польщі емоційний і негативний характер[1][2].
Демографічна характеристика області має довгу й складну історію (у тому числі й після входження області до складу РРФСР в 1945 році), на якій відбилися інтенсивні міграційні процеси. Основою сучасного населення області становлять східні слов'яни — у першу чергу російські переселенці другої половини 20 століття. Офіційною і домінуючою мовою Калінінградської області є російська.
- Чисельність населення: 1 032 904 особи (2025)[3]
- Густота населення: 68,29 осіб/км² (2025)
- Питома вага міського населення: 76,62 % (2022)[4]
- Природний рух населення, на 1000 осіб: −4,1 (2020)[5]
- Середнє число дітей на одну жінку — 1,198 (2025)[6]
- Середня очікувана тривалість життя, років: 70,99 (чоловіки — 66,51; жінки — 75,25) (2021)[7]
- Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1126 (2019)[8]
| Етнос | 1959[9] | 1979[10] | 1989[11] | 2002[12] | 2010[13] | 2021[14] | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Росіяни | 473 861 | 77,6 | 632 717 | 78,3 | 683 563 | 78,5 | 786 885 | 83,1 | 772 534 | 86,4 | 809 546 | 91,3 |
| Українці | 35 717 | 5,9 | 54 656 | 6,8 | 62 750 | 7,2 | 47 229 | 5,0 | 32 771 | 3,7 | 12 515 | 1,4 |
| Білоруси | 57 178 | 9,4 | 72 465 | 9,0 | 73 926 | 8,5 | 50 748 | 5,4 | 32 497 | 3,6 | 11 360 | 1,3 |
| Вірмени | 524 | 0,1 | 953 | 0,1 | 1 620 | 0,2 | 8 415 | 0,9 | 9 226 | 1,0 | 8 379 | 0,9 |
| Литовці | 21 262 | 3,5 | 19 647 | 2,4 | 18 116 | 2,1 | 13 937 | 1,5 | 9 769 | 1,1 | 4 279 | 0,5 |
| Німці | 648 | 0,1 | 1 218 | 0,2 | 1 307 | 0,2 | 8 340 | 0,9 | 7 349 | 0,8 | 4 118 | 0,5 |
| Татари | 2 202 | 0,4 | 3 226 | 0,4 | 3 556 | 0,4 | 4 729 | 0,5 | 4 534 | 0,5 | 3 250 | 0,4 |
| Узбеки | 427 | 0,1 | 320 | 0,0 | 519 | 0,1 | 631 | 0,1 | 2 245 | 0,3 | 2 581 | 0,3 |
| Азербайджанці | 194 | 0,0 | 664 | 0,1 | 1 881 | 0,2 | 2 959 | 0,3 | 3 282 | 0,4 | 2 555 | 0,3 |
| Поляки | 3 287 | 0,5 | 4 245 | 0,5 | 4 287 | 0,5 | 3 918 | 0,4 | 2 788 | 0,3 | 1 402 | 0,2 |
| Інші | 15 559 | 2,5 | 17 874 | 2,2 | 19 536 | 2,2 | 18 631 | 2,0 | 16 857 | 1,9 | 26 721 | 3,0 |
| Не вказали етнос | 26 | – | 0 | – | 98 | – | 8 859 | – | 48 021 | – | 143 260 | – |
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
У Калінінградській області є 13 муніципальних районів. П'ять міст не входять до складу районів і є самостійними муніципальними утвореннями. Три міста й одне селище міського типу не входять до складу районів і утворюють разом зі своїми околицями чотири міські округи, що є самостійними муніципальними утвореннями.
|
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
| Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. |
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
За даними Калінінградстата ВРП Калінінградської області на 2006 рік склав 115 000 млн рублів.
У Калінінградській області розвинені транспортне (вагонзавод) і піднімальне (завод «Балткран») машинобудування, суднобудування й судноремонт (у Калінінграді й Совєтську), виробництво телевізорів. Також є промисловість будівельних матеріалів (завод ЗБВ в Калінінграді). Розвинена харчова промисловість.
У Калінінградській області розташоване найбільше у світі родовище бурштину (більше 90 % світових запасів). Його видобуток ведеться в районі селища Янтарний, там же, на бурштиновому комбінаті, бурштин обробляється. У Калінінградській області ведеться видобуток нафти.
Розвинене промислове рибальство, великі рибні порти розташовані в Калінінграді й Піонерському, менш великі — у Рибачому і Свєтлому.
Найважливіший вид внутрішньорегіонального транспорту — автомобільний. Розвинена мережа автомобільних шляхів із твердим покриттям. Більшість шляхів не відповідають прийнятому в Росії стандарту за шириною, крім цього вони відрізняються звивистістю; тому на більшості шляхів Калінінградської області встановлена максимальна швидкість 70 км/год (замість 90 км/год).
Найважливіші автомобільні дороги:
- А-229: Калінінград — Знаменськ — Черняховськ — Гусєв — Нестеров — литовський кордон (далі — у напрямку Вільнюса й Мінська);
- А-216: Калінінград — Знаменськ — Талпаки (розгалуження з А-229) — Большаково — Совєтськ — литовський кордон (далі в напрямку — Шяуляя й Риги);
- Калінінград — Зеленоградськ — Рибачий — литовська межа (далі — у напрямку Клайпеди; проходить по Куршської косі при в'їзді на яку є екологічний збір);
- Калінінград — Ладушкін — Мамоново — польський кордон (далі — у напрямку Ельблонга й Гданська);
- Калінінград — Багратіоновськ — польський кордон (далі — у напрямку Варшави).
Крім цього, по території Калінінградської області проходить недобудований шлях, запланований автобан Кенігсберг — Берлін (серед місцевого населення відомий як «Берлінка»). Він обходить стороною населені пункти й упирається в польський кордон. Переходу через кордон там немає, тому шлях практично не використовується, проте існують плани реконструкції шляхів з обидвох сторін переходу через кордон.
Є такі прикордонні переходи для автомобільного транспорту:
- з Литвою: Совєтськ — Панямуне (по мосту через Німан), Чернишевське — Кібартай, перехід на Куршській косі;
- з Польщею: Багратіоновськ — Безледи, Мамоново — Гроново, Мамоново-2 — Гжехотки.
Залізничний транспорт використовується насамперед для вантажоперевезень між Калінінградською областю, сусідніми країнами й рештою Росії. Також важлива роль пасажирських перевезень, як внутрішньорегіональних, так і зовнішніх. Калінінград має залізничне сполучення не тільки з містами Росії (Москвою й Санкт-Петербургом), але також і із Гдинею в Польщі й Берліном у Німеччині.
Більша частина існуючих на території нинішньої Калінінградської області до війни залізниць була розібрана в перші післявоєнні роки; частина збереженої мережі була закрита після розпаду СРСР.
Досі збереглися й використовуються такі залізниці:
- Калінінград — Черняховськ — литовський кордон;
- Калінінград — Мамоново — польський кордон;
- Калінінград — Багратіоновськ — польський кордон;
- Калінінград — Приморськ — Балтійськ;
- Калінінград — Гур'євськ — Полєськ — Свєтлий — Совєтськ — литовський кордон;
- Черняховськ — Совєтськ — литовський кордон;
- Черняховськ — Желєзнодорожний — литовський кордон;
- Калінінград — Зеленоградськ — Піонерський — Свєтлогорськ (електрифікована);
- Калінінград — Піонерський (електрифікована).
Найбільші залізничні вузли — Калінінград (тут сходяться сім залізниць) і Черняховськ (тут сходяться чотири залізниці).
Експлуатує залізниці Калінінградської області Калінінградська залізниця, що виділився після 1991 року із складу колишньої Прибалтійської залізниці.
У Калінінграді, Піонерському й Балтійську великі морські торговельні порти, найбільший з них — у Калінінграді. Балтійськ пов'язаний із Санкт-Петербургом поромною переправою й із Гданськом пасажирською лінією (експлуатується польським пароплавством).
У Калінінграді, Черняховську й Совєтську є річкові порти. Судноплавні річки — Преголя й Німан зв'язані між собою судноплавним шляхом, що проходить річками Дейма й Матросовка. Найважливіша річкова судноплавна компанія — «Західне річкове пароплавство».
Роль річкового транспорту у внутрішньорегіональних вантажних перевезеннях незначна, внутрішньорегіональні пасажирські водні перевезення відсутні.
Влітку між Калінінградом, Фромборком і Ельблонгом по гладі Балтійської затоки (який фактично є внутрішньою водоймою) курсують судна на підводних крилах, експлуатовані польським пароплавством.
В селищі Храброво, що під Калініградом, є аеропорт міжнародного класу.
У Калінінграді є трамвай — найстаріша система в Росії, діє з 1895 року, вузькоколійний (1000 мм) — і тролейбус. В інших містах області міський транспорт представлений тільки автобусами, хоча до війни в Черняховську був тролейбус, а в Совєтську — трамвай.
У 2004 році середньорічне енергоспоживання Калінінградської області склало близько 3,5 мільярда кВт·год при власному виробленні всього 235 мільйонів кВт·год.
У 2005 році в Калінінграді введено в дію перший блок нової, найдосконалішої в енергосистемі Росії Калінінградської ТЕЦ-2 потужністю 450 МВт. Перший енергоблок Калінінградської ТЕЦ-2 покриває половину потреби регіону в електроенергії. Наприкінці 2010 року був введений в експлуатацію другий енергоблок, в результаті чого Калінінградська область вийшла на самозабезпечення електрикою.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2026) |
- ↑ Калінінграда більше немає: у Польщі офіційно перейменували російське місто. meta.ua. 10 травня 2023.
- ↑ 125. posiedzenie Komisji Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP
- 1 2 Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
- ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.).
- 1 2 3 Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
- ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
- ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
- ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Калининградская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 28 листопада 2020.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Калининградская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 10 листопада 2018.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Калининградская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 31 січня 2021.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 21 квітня 2013.
- ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 30 квітня 2020.
- ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service.
- (рос.) Каталог объектов культурного наследия Калининградской области. [в 4-х томах]. — 2005. — 208 + 192 + 175 + 208 с.
Адміністративний устрій Калінінградської області | ||
|---|---|---|
| Райони |  | |
| Міста обласного значення | ||
| Смт обласного значення | ||
|  | |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |