Путро Олексій Іванович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Kamelot (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Науковець | ім'я = Олексій Іванович Путро | портрет = | зображення_р... |
м оцифровка дн/дс, replaced: {{Картка:Науковець → {{Науковець за допомогою AWB |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ |
{{Науковець |
||
| ім'я = Олексій Іванович Путро |
| ім'я = Олексій Іванович Путро |
||
| портрет = |
| портрет = |
Версія за 10:37, 22 травня 2013
Олексій Іванович Путро | |
---|---|
Народився |
2 липня 1940 (83 роки) Київ |
Помер |
7 грудня 2011 (71 рік) Київ, Україна |
Країна | Україна |
Діяльність | історик |
Alma mater | Київський державний університет |
Галузь | історія |
Заклад | Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Науковий керівник | Стецюк Катерина Ісаківна |
Нагороди |
Олексій Іванович Путро (2 липня 1940, Київ) — український історик, дослідник історії України середніх віків, доктор історичних наук, професор. Заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України.
Біографія
Народився 2 липня 1940 року в місті Києві. У 1964 році закінчив історико-філосфський факультет Київського державного університету за спеціальністю історія та суспільствознавство. З 1964 року — вихователь школи-інтернату у Києві, у 1964–1965 роках проходив строкову службу в Радянській армії. У 1965–1966 роках — науковий співробітник Державного історичного музею УРСР. З 1966 року — інспектор Міністерства культури УРСР. У 1966–1969 роках — аспірант, а у 1969–1972 і 1973–1975 роках — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу історії феодалізму Інституту історії АН УРСР. У 1970 році під керівництвом доктора історичних наук К. І. Стецюк захистив кандидатську дисертацію на тему: «Становище і антифеодальна боротьба козацтва Лівобережної України (друга половина XVIII століття)». У 1972–1993 роках — старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, декан факальтету Київського державного інституту культури.У 1990 році захистив докторську дисертацію на тему: «Соціально-економічний та політичний розвиток Лівобережної України II половини XVIII ст.». У 1993–1998 роках — директор Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, з 1 березня 1999 року — професор, завідувач кафедри суспільних наук Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв України.
Праці
Автор понад 300 наукових праць з історії України і культури, архівознавства і документознавства, культурології. Серед них:
- Розвиток книгодрукування в Україні в XVIII ст. // Питання історії культури України. — К., 1995.;
- Славний рід Ханенків (до питання про джерела і авторство «Історії русів») // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Мат. 2-х Всеукр. читань. — Черкаси, 1992;
- З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.). «Северянський літопис», 1998, № 5;
- Гетьман України Кирило Розумовський: нові штрихи до соціально-політичного портрета // УІЖ. — 2002. — № 5.