Емаль: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Bryndza (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Bryndza (обговорення | внесок)
Рядок 16: Рядок 16:
*Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948;
*Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948;
*Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950;
*Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950;

==Зовнішні посилання==
:[http://www.porcelainenamel.com/pei502.htm Механічні і фізичні властивості вітражної емалі]
:[http://www.ive.org.uk/index.htm Інститут вітражної емалі (UK)]
:[http://www.emailverband.de Німецька асоціація ювелірів (DE))]
:[http://www.glass-on-metal.com/ Онлайн журнал "Скло на металі" (US)]
:[http://www.cidae.com/cidae_ing.htm CIDAE Центр інформації і поширення мистецтва емалювання (ES)]
:[http://www.enamellers.nl/index.php?l=uk Товариство голандських емалістів (NL)]
:[http://www.enamelistsociety.org/ Американське товариство емалістів (US)]


[[Категорія:Ювелірна справа]]
[[Категорія:Ювелірна справа]]

Версія за 03:57, 2 лютого 2006

Файл:Diadema Saxnovka 1.jpg
Деталь діадеми 12 ст. прикрашеної перегородчатою емаллю. Знайдена у с. Сахновка.

Емаль - склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техініці емалювання. Емаль складається із ряду солей металів та силікатів, що при випалюванні при високій температурі (500-800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Окиси металів надають емалі різнокольорового забарвлення. Існує дві основні форми емалі - прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у скло-подібну масу яка потім потрібнюється і перетираться на дрібний порох.

Прототипом емалювання є кольорові вставки із скла, чи дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, які застрічаються уже в древньому Єгипті. Свого розвитку емалювання зазнало в стародавній Греції. В Україні емалювання зустрічається вже у скіфських виробах. Часто, вони виготовлялися греками на замовлення скіфів.

Можна припускати, що у слов'янську культуру техніка емалі прийшла з Візантії. Проте стародавні українські емалі були яскравіші, з характерним білим фоном, що надавав більшої інтенсивности кольоровій гамі. Поліхромна емаль широко використовувалася давньоруськими ювелірами у 11-13 ст.

Існує кілька різноманітностей емалювання, що використовується у ювелірній промисловості: перегородчата емаль, вітражна емаль, живописна емаль, ліможська емаль.

Див також

Література

Зовнішні посилання

Механічні і фізичні властивості вітражної емалі
Інститут вітражної емалі (UK)
Німецька асоціація ювелірів (DE))
Онлайн журнал "Скло на металі" (US)
CIDAE Центр інформації і поширення мистецтва емалювання (ES)
Товариство голандських емалістів (NL)
Американське товариство емалістів (US)