Стругання

Струга́ння — процес обробки матеріалів різанням зі зняттям стружки, здійснюється при відносному зворотно-поступальному русі інструмента (стругального різця, ножа й т.п.) або виробу. При струганні стружка, як правило, знімається за один робочий хід. Для здійснення процесу стругання використовують металорізальні верстати зі стругальними різцями для горизонтальних, вертикальних і похилих поверхонь із прямолінійними твірними.

Стругання виконують на поздовжньо- та поперечно-стругальних верстатах. На поздовжньо-стругальних верстатах швидкість різання забезпечує рух стола із встановленою на ньому заготовкою, а на поперечно-стругальних — рух різця.

Стругання може забезпечити точність обробки до 8-9-го квалітетів при шорсткості поверхні за параметром Ra 2,5…0,63 мкм.

Основні вади стругання — удар різального інструмента на початку кожного робочого ходу, а також наявність холостого ходу, що знижує стійкість інструмента і продуктивність обробки. За своєю продуктивністю стругання поступається фрезеруванню. Цей метод обробки використовуються у верстатобудуванні, у важкому машинобудуванні, при виготовленні великих, важких станин, корпусів, рам та інших деталей. Також ці способи використовуються у ремонтних, інструментальних цехах, а також в одиничному та дослідному виробництвах.

Література

• Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. ISBN 966-7804-90-9
• Руденко П. О. Проектування технологічних процесів у машинобудуванні: Навчальний посібник. — Київ: Вища школа, 1993. — 414 с. — ISBN 5-11-004091-5