Сабіум: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Haida (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{особа}} |
{{особа}} |
||
'''Сабіум''' (д/н — [[1831 до н. е.]]) — 3-й цар [[Вавилон]]а близько [[1845 до н. е.|1845]]—[[1831 до н. е.|1831]] років до н. е. (за короткою хронологією — 1781—1767 до н. е.). |
'''Сабіум''' (д/н — [[1831 до н. е.]]) — 3-й цар [[Вавилон]]а близько [[1845 до н. е.|1845]]—[[1831 до н. е.|1831]] років до н. е. (за короткою хронологією — 1781—1767 до н. е.). Відомий також як Забу. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Водночас давній суперник місто Казаллу знову повстало. Йому на допомогу прийшов [[ісін]]ський цар [[Енліль-бані]]. Для протистояння останньому уклав союз з Кудурмабугу, вождем [[амореї|аморейського]] племені ямутбала. Зрештою місто Казаллу було захоплено і зруйновано. В подальшому також відоме про протистояння з містом-державою ларса, але без значного успіху. |
Водночас давній суперник місто Казаллу знову повстало. Йому на допомогу прийшов [[ісін]]ський цар [[Енліль-бані]]. Для протистояння останньому уклав союз з Кудурмабугу, вождем [[амореї|аморейського]] племені ямутбала. Зрештою місто Казаллу було захоплено і зруйновано. В подальшому також відоме про протистояння з містом-державою ларса, але без значного успіху. |
||
У внутршній політиці продовжив практику розбудови Вавилону та підлеглих міст. На 7-му році побудував храм |
У внутршній політиці продовжив практику розбудови Вавилону та підлеглих міст. На 7-му році в Сіппарі побудував храм Ебаббар, присвячений богу Шамашу. На 8-му — оновив храм Ураша в Дільбаті. На 9-му році звів для Мардука храм [[Есагіла|Есагілу]]. В самому Вавилоні на 13 році панування провів зрошувальний канал і водогін. |
||
Йому спадкував син [[Апіль-Сін]]. |
Йому спадкував син [[Апіль-Сін]]. |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Stephen Bertman: Handbook to Life of Ancient Mesopotamia, Oxford University Press, 2003. ISBN 9780195183641 |
* Stephen Bertman: Handbook to Life of Ancient Mesopotamia, Oxford University Press, 2003. ISBN 9780195183641 |
||
* Dietz-Otto Edzard: Geschichte Mesopotamiens. C.H.Beck Verlag, München 2004, ISBN 3-406-51664-5. |
|||
[[Категорія:вавилонські царі]] |
[[Категорія:вавилонські царі]] |
||
Версія за 09:43, 13 квітня 2021
| Сабіум | |
|---|---|
| Народився | 19 століття до н. е. |
| Помер | 1831 до н. е. |
| Країна | Вавилон |
| Діяльність | суверен |
| Посада | Цар Вавилону[d] |
| Рід | Старовавилонський періодd |
| Батько | Суму-ла'ел |
| Діти | Апіль-Сін |
Сабіум (д/н — 1831 до н. е.) — 3-й цар Вавилона близько 1845—1831 років до н. е. (за короткою хронологією — 1781—1767 до н. е.). Відомий також як Забу.
Життєпис
Походив з I Вавилонської (Аморейської) династії. Син царя Суму-ла'ела. Близько 1864 року до н. е. після зайняття батьком Сіппара був поставлений там правителем. Під час сходження на трон близько 1845 року до н. е. опинився в складній ситуації через невдалу війну попередника з Сін-іддінамом, царем Ларси. В результаті кордон Вавилонії відступив до лінії трохи південніше Дільбату. Проте зміг зберегти під владою Сіппар і Куту.
Водночас давній суперник місто Казаллу знову повстало. Йому на допомогу прийшов ісінський цар Енліль-бані. Для протистояння останньому уклав союз з Кудурмабугу, вождем аморейського племені ямутбала. Зрештою місто Казаллу було захоплено і зруйновано. В подальшому також відоме про протистояння з містом-державою ларса, але без значного успіху.
У внутршній політиці продовжив практику розбудови Вавилону та підлеглих міст. На 7-му році в Сіппарі побудував храм Ебаббар, присвячений богу Шамашу. На 8-му — оновив храм Ураша в Дільбаті. На 9-му році звів для Мардука храм Есагілу. В самому Вавилоні на 13 році панування провів зрошувальний канал і водогін.
Йому спадкував син Апіль-Сін.
Джерела
- Stephen Bertman: Handbook to Life of Ancient Mesopotamia, Oxford University Press, 2003. ISBN 9780195183641
- Dietz-Otto Edzard: Geschichte Mesopotamiens. C.H.Beck Verlag, München 2004, ISBN 3-406-51664-5.