Амореї

Амореї (аморіти) (самоназва «сутії», тобто нащадки легендарного праотця Суту; він же Сіф в синодальному перекладі Біблії, Шет в єврейських текстах) — кочовий західносемітський народ стародавньої Передньої Азії.

Походження

Виділились з родинного семітського племінного середовища на південних рубежах Месопотамії на початку 3 тис. до н. е., коли від них відселились на захід предки Ханаанеїв. З середини 3 тис. відомі як південні сусіди шумерів. Близько початку XXII ст. до н. е. сутії широко розселяються вздовж Євфрату на північний захід, займаючи нагір'я Джебель-Бішрі (що стало тепер їхнім центром) і суміжні області Сирії, де асимілюють місцевий західно-семітських народ еблаїтів, надламаний аккадськими (див. Аккад) походами попереднього століття, після цього на сутіїв і переходить месопотамська назва «амореї» (букв. «західні люди»), як раніше називали саме еблаїтів. У ході цього розселення виділилось три племінних союзи сутіїв: власне сутії (вони ж дидани) на північному заході, ханеї в центрі та біні-Яміна на півдні та південному сході (деякі дослідники вважають, що від останніх походить біблійне коліно Веніаміна).

Історія

У другій половині XXI ст. до н. е. племена пастухів західних семітів, так званих амореїв, гнані посухою витоптаним вівцями Сирійським степом, стали переходити Євфрат, погрожуючи осілим поселенням Месопотамії. Царі Третьої династії Уру побудували стіну вздовж краю «гіпсової» пустелі від Євфрату до Тигра, яка була призначена захистити Нижню Месопотамію з півночі. Але аморейскі пастухи, не намагаючись прорватися на південь через цю пустелю і побудовану царськими працівниками стіну, перейшли Верхню Месопотамію впоперек, із заходу на схід, переправилися через Тигр, потім через Діялу і почали вторгатися на поля Нижньої Месопотамії зі сходу на захід.

Не треба думати, що племена західних семітів (амореїв) в Месопотамії утворили якусь єдність. Навпаки, так звані амореї розділилися на велике число абсолютно незалежних один від одного племен, що нерідко ворогували між собою. На річці Хабур мешкала одна частина племені ідамарац, на середньому Єфраті пасли свої вівці серед інших — біні-сім'ала, ханейці ('анейці) і біні-Яміна, причому їхні відгалуження під особливими назвами трималися також і набагато південніше; так, між Євфратом і Тигром в Південному Двуріччі кочували племена амнанум, яхрурум, рабабум, а, можливо, й ряд інших, і водночас вони становили частину біні-Яміна та ханейців. Частина племені амнанум пасла худобу навіть далеко на півдні країни, можливо, в степу Ан-едена, між Урук ом і Уммою, а на північ від них у Центральному Дворіччя, на схід і на захід від Ніппур трималося плем'я нумхум. Пасовища вздовж Тигру і за Тигром були зайняті нижче долини річки Діяла племенами мутіябаль і ямутбала, а вище Діяли, до гряди Джебель-Хамрін — другою частиною племені ідамарац.

Аморейські царства

На рубежі XXI і XX ст. до н. е. на руїнах держави III династії Уру виникли такі держави:

• Аккадське царство Ісін, яке виникло ще до падіння держави Ура і на перших порах було незаперечним гегемоном у Дворіччі.
• Аккадске царство Ешнунна (хоч в цьому місті тимчасово також правили і амореї). Це царство також виникло ще до падіння Уру.

Трохи пізніше виникли:

• Аморейське царство в Ларсі.
• Аморейське царство в Дері.

На початку XIX ст. до н. е. вожді аморейських племен, наслідуючи правителів Ларси, почали захоплювати один за одним майже всі міста, як в Сирії і Верхній Месопотамії, так і в Південному Дворіччі. Про Верхню Месопотамію поки відомо мало. Можна відмітити тільки міста-держави Марі та Рапікум, які відіграли вагому роль в історії. Нижній Месопотамії нам відомі такі міста, де між 1900 і 1850 рр. до н. е. утворилися самостійні царства з аморейськими династіями:

• По Євфрату на північ від Ісіна і Ніппура виникло царство Сіппар і Кіш, на південь від Ісіна та Ніппура засновано царство Кісура-Шуруппак, ще південніше, пізніше за інших виникло Урук.
• На каналі Аоахту — Вавилон
• На каналі Ме-Енліла — Казаллу-Марад
• По Тигру виникло царство Малгіум
• Тут же знаходилось невідоме незалежне місто — богом-покровителем якого був, як і в Урі — Нанна. Можливо це був Акшак
• По річці Діяла — царство Тутуб

Поряд із цим продовжували існувати царства Ісін, Ларса і Ешнунна. Але якщо у Верхній Месопотамії багато царств, що здобули незалежність, загалом мали, імовірно, характер міст-держав, то в Нижній Месопотамії, де кожен, хто захопив владу приймав якомога пишніші титули, намагаючись оголосити себе спадкоємцем династій Ісіна та Ура, відбувався безладний поділ країни, і загальна боротьба за владу над нею. Зрозуміло, що в Нижній Месопотамії більшість аморейських царств виявилась неміцними, так царства в Кісурі (створене вождем аморейського племені рабабум) і в Тутубi були зовсім ефемерними, а царства в Сіппарі, Кіші й, скоріш за все, в Малгіумі переходили з рук в руки і були незалежними тільки протягом коротких відрізків часу. Зміцніти вдалось тільки царям Вавилона і частково Казаллу (причому справді сильним став тільки Вавилон.

У 2-й половині XXI ст. до н. е. відбувається велике переселення сутіїв-амореїв, що стало важливим рубежем в історії стародавнього Близького Сходу: вони заселяють всю Месопотамію (де їм вдалось зломити шумеро-аккадську державу 3-ї династії Ура) і Сирію, Зайордання (де Біблія століття опісля згадує їх під іменем «Синів Шета»), вторгаються в Фінікію і Ханаан, піддаючи вогню та мечу багаті міста на своєму шляху. При цьому в Сирії, Зайорданні і частині Ханаана розселились дидани (в тому числі провідне плем'я рапаїти, яке в Біблії має славу великих мудреців і героїв древності), а в Месопотамії жили представники всіх трьох сутійських союзів. У ході настільки широкого розселення ці союзи розпались на окремі незалежні племена, які зберегли тільки загальну пам'ять про своє походження.

У 2-й половині XX — 1-й половині XIX ст. до н. е. аморейські вожді захоплюють владу в Месопотамії і засновують там велику кількість царств (найраніше Ларса в 1932 до н. е., найзнаменитіші Вавилон та Марі в 1895 до н. е.. і бл. 1850 до н. е.; ці три царства контролювали долину Євфрату), згодом об'єднані аморейською династією Хаммурапі. У XIX ст. до н. е. склалися і два інших великих аморейських царства Ямхад у Сирії зі столицею в Алеппо, і часто, але невірно іменована Староассирійською, держава успішного завойовника Шамші-Адада I (бл. 1810—1780) у Верхній Месопотамії.

Джерела

• В. Л. Рубель. Аморитських (аморейських) царств Система дипломатії // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X.