Хрест Симона Петлюри: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 14: Рядок 14:
|КомуВручається =
|КомуВручається =
|ПідставиНагородження = Участь у бойових діях УНР
|ПідставиНагородження = Участь у бойових діях УНР
|Статус =
|Статус = не вручається
|Параметри =
|Параметри =
|ДатаЗаснування = [[22 травня]] [[1932]] року
|ДатаЗаснування = [[22 травня]] [[1932]] року
Рядок 63: Рядок 63:


Автор проекту хреста - полк. [[Микола Битинський]].
Автор проекту хреста - полк. [[Микола Битинський]].



== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 20:24, 26 січня 2011

Хрест Симона Петлюри
Країна  УНР
Тип Орден
Підстава Участь у бойових діях УНР
Статус не вручається
На честь: Петлюра Симон Васильович
Нагородження
Засновано: 22 травня 1932 року
Нагороджені:
Категорія:Кавалери Хреста Симона Петлюри (322)
Черговість

Хре́ст Си́мона Петлю́ри або Орден Симона Петлюри — нагорода Армії УНР. 1972 року нагороді було надано статус ордена.

1932 року - Головна Команда Військ УНР затвердила статут нагороди Хрест Симона Петлюри, який надавався всім учасникам визвольних змагань. За своїм зовнішнім виглядом хрест Симона Петлюри нагадував орден Визволення УНР, але з деякими змінами. Так, у центрі хреста розташований меч білого металу під тризубом, що мало символізувати незламну волю і рішучість С. Петлюри у боротьбі за утвердження ідеї незалежної Української держави.

Сесія ради УНР в екзилі в 1972 р. надала відзнаці статус ордена. У 1974 р. Президія Української Національної Ради перейменувала хрест на Орден з правом спадкоємності.


Наказ Головної Команди Війська і Флоту Української Республіки № 1 22 травня 1932 р. На еміграції

§ 2.
На відзнаку «Хрест Симона Петлюри» має право кожен вояк Армії УНР та повстанчих відділів, що брав участь у збройній боротьбі за визволення України під проводом бл. п. Головного Отамана, за винятком тих, що:

  • зрадили ідеї державності України, перейшовши до табору її ворогів
  • заплямували себе негідною українського вояка поведінкою чи переступами.

Виявлення і ствердження права на хреста покладається, в цілях найскорішого переведення удекорування ним, на існуючі нині військові та громадсько-військові організації через створення при них Місцевих Рад Хреста Симона Петлюри. Місцеві Ради Хреста провадять всі справи, з удекорованням хрестом зв'язані. Вищим репрезентативним і керівним органом по справах Хреста Симона Петлюри є Головна Рада Хреста; вона остаточно розв'язує всі справи, зв'язані з удекоруванням хрестом, і має подбати про виготовлення самого хреста для тих, хто має на нього право. Міністрові військових Справ утворити, з докладу мені, Головну Раду «Хреста С. Петлюри» та встановити порядок діяльності Головної і Місцевих Рад.


Підписав: Андрій Лівицький, Головний Отаман.

Контрасигнував: В. Сальський, генерального штабу генерал-хорунжий, міністр військових справ.


Було зроблено три випуски хреста. Перший в Польщі, (на зворотній стороні в нижній частині хреста витиснено латинськими буквами „Й. Квекзілбер - Варшава"), другий випуск - зворотна сторона з блискучого сріблистого металю.

Зворотна сторона третього випуску, зробленого в С.Ш.А. - з матового сріблистого металю. Виміри хреста - 42 мм х 25 мм. Ширина стрічки - 35 мм, на ній три кольори: синій, жовтий та чорний. Мініятюра - 20 мм х 13 мм, зі стрічкою 10 мм ширини.

Автор проекту хреста - полк. Микола Битинський.

Джерела

  • Наказ Головної команди війська і флоту Української Народної Республіки № 1 від 22 травня 1932 р. На еміґрації [«Про встановлення відзнаки "Хрест Симона Петлюри"»] // Табор: Воєнно-науковий журнал. (Варшава) — 1936. — Ч. 28—29.