Аладаглар: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: pt:Antitauro, змінив: de:Aladağlar |
м r2.6.3) (робот додав: bg:Антитавър, lt:Antitauras |
||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
[[Категорія:Географія Туреччини]] |
[[Категорія:Географія Туреччини]] |
||
[[bg:Антитавър]] |
|||
[[de:Aladağlar]] |
[[de:Aladağlar]] |
||
[[en:Anti-Taurus Mountains]] |
[[en:Anti-Taurus Mountains]] |
||
Рядок 50: | Рядок 51: | ||
[[fr:Anti-Taurus]] |
[[fr:Anti-Taurus]] |
||
[[it:Anti-tauro]] |
[[it:Anti-tauro]] |
||
[[lt:Antitauras]] |
|||
[[pt:Antitauro]] |
[[pt:Antitauro]] |
||
[[ru:Аладаглар]] |
[[ru:Аладаглар]] |
Версія за 11:14, 29 грудня 2011
Аладаглар | ||||
Панорама південної частини масиву Аладаглар з вершини піку Емлер (3723). В центрі панорами пік Кизилкая. | ||||
37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д.Координати: 37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д. | ||||
Країна | Туреччина[1] | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Кайсері | |||
Розташування | Туреччина, в межах провінцій Адана, Кайсері та Нігде | |||
Система | Центральний Тавр (Таурус/Торос) | |||
Тип | гірський хребет[1] | |||
матеріал | осадові гірські породи | |||
Висота | пік Кизилкая, 3767 м | |||
Площа | 550 км² | |||
Вік | близько 250 млн. років | |||
Перше сходження | Австрійський геолог Franz Schaffer в 1900 р. на пік Аладжа Баши | |||
Маршрут | «Транс-Торос» за ниткою: село Чукурбаг — долина Караялак — перевал Челікбуйдуран — плато Єдігьоллєр — долина Хаджер — с.Капузбаши — водоспади Капузбаши. | |||
Аладаглар у Вікісховищі |
Аладаглар — найвищий хребет Центрального Тавру на півдні Туреччини. Чотири з його вершин перевищують 3700 і багато вершин — 3500 м. До числа найвищих вершин відносяться Кизилкая (3767), Демірказик (3756), Калди (3736), Емлєр (3723) та Кизил`яр (3654).
Середземноморський клімат приморських схилів Тавру характеризується спекотним безхмарним літом і дощовою зимою. Сума річних опадів змінються от 800-1300 мм на зовнішніх схилах до 500-900 на внутрішніх, що дивляться вглиб Туреччини.
Високогірна частина масиву Аладаглар зазнавала зледеніння під час Четвертинного періоду. Рельєф масиву відноситься до Піренейського типу. Льодовикова ерозія є домінуючим фактором у розвитку морфології рельєфу Аладаглару і спричинила утворення численних льодовикових долин, цирків, зубчастих хребтів та піків.
Аладаглар є популярним об'єкт туризму (трекінгу) і альпінізму.
В 1995 році 55 тис. гектарів центральної частини масиву було оголошено Національним парком Аладаглар.
Посилання
- Аладаглар. Загальний географічний і природознавчий огляд
- Аладаглар. Занурення у «Phantasma De Luxe» (фотоальбом)
Галерея
-
Скеля Пармак-Кая в долині Акшам Пинарі
-
Вхід в долину Караялак
-
На перевалі Челікбудуран
-
Долина Хаджер