Інгулецька зрошувальна система
Інгулецька зрошувальна система — п'ята[1] за кількістю зрошуваних земель зрошувальна система України. Спорудження закінчено в 1963 році, воно тривало 12 років. Більша частини води в систему попадає з Дніпра. Вода на гирловій ділянці річки Інгулець протягом вегетаційного періоду рухалається не в природньому напрямку, а протилежному (т.зв. «антирічка»). Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі — до Інгулецького каналу і звідси — в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей, також в Жовтневе водосховище для водопостачання м. Миколаєва. Площа зрошувальних земель — 62,7 тис. гектарів, з яких близько 40 тис. — в Миколаївській області.
Канали і насосні станції
Головна насосна станція знаходиться на правому березі річки Інгулець, нижче за течією від міста Снігурівка, на віддалі 83 км від гирла річки. На станції встановлено 7 насосів потужністю 5,5 м3/с кожен. Вода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8 м на висоту 60 м і тече магістральним каналом завдовжки 53 км, що направлений на захід. Цього підйому достатньо щоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. Навіть більше, підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, що слугує для питного водопостачання м. Миколаїв.
З 1967 р. Інгулецький магістральний канал (ІМК) розпочали облицьовувати бетоном — протифільраційне фільтрування запобігає втраті води через просочування в грунт під час течії по каналу.
Перевагою Інгулецької зрошувальної системи є співпадіння напряму всіх розподільчих каналів (від Р-1 до Р-11) (вони відгалужуються відгалужуються на південь) з напрямом похилу місцевості.
У 1985 р. поряд з головною насосною станцією Інгулецької систем збудовали головну насосну станцію Явкинської зрошувальної системи. На ній встановили 5 насосів потужністю по 5,2 м3/с. Ця насосна станція теж подає воду у Інгулецький магістральний канал, пропускна здатність якого на головній ділянці збільшилась до 62,4 м3/с. На відстані 6,3 км від початку магістрального каналу на північ відгалужується Явкинська зрошувальна система.
Проблеми
В процесі експлуатації системи спостерігається підтоплення зрошуваних земель і оборотний стік, іригаційна ерозія ґрунту. Іншою проблемою є екологія. Інгулець є водоприймачем стічних і рудникових вод Кривбасу. З часом забір води на зрошення почав зменшуватись, і частка води саме з Інгульця (а не дніпровської води, що приходила антирічкою) збільшилась. Вода з Інгульцях очищувалась у відстійниках, але стало недостатньо. За ініціативи Держводагентства України було розроблено новий режим промивки річки. Скид води з Карачунівського водосховища здійснювався меншими, ніж раніше, витратами, але впродовж тривалішого періоду (з 17 квітня до 15 серпня). Крім того, збільшили подачу води в Карачунівське водосховище. Це допомогло поправити ситуацію з забрудненістю води в каналах.