Миколаївська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївська область
Coat of Arms of Mykolaiv Oblast.svg Flag of Mykolaiv Oblast.svg
Герб Миколаївської області Прапор Миколаївської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько:
Країна: Україна Україна
Утворена: 22 вересня 1937 року
Код КОАТУУ: 4800000000
Населення: 1 150 100
Площа: 24 598 км²
Густота населення: 46.52 осіб/км²
Поштові індекси 54000—57555
Телефонні коди: +380-51
Обласний центр: Миколаїв
Райони: 19
Міста:

обласного значення
районного значення


5
4
Райони в містах: 4
Смт: 17
Села: 822
Селища: 74
Селищні ради: 17
Сільські ради: 303
Номери автомобілів: BE
Інтернет-домени: nikolaev.ua; mk.ua
Мапа області
Обласна влада
54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22
Веб-сторінка: Миколаївська ОДА
Голова ОДА: Савченко Олексій Юрійович
Рада: Миколаївська обласна рада
Голова ради: Вікторія Москаленко

Микола́ївська о́бласть — область в Україні. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована на півдні країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії річки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. На півдні омивається водами Чорного моря. Площа — 24,6 тис. км². Центр області — місто Миколаїв.

Історія[ред.ред. код]

22 вересня 1937 р. ЦВК СРСР прийняв постанову про розукрупнення Харківської, Київської, Вінницької й Одеської областей. Одеська область була поділена на Одеську і Миколаївську.

До складу Миколаївської області увійшли три міста обласного підпорядкування — Миколаїв, Херсон і Кірово (тепер Кропивницький), а також 38 районів, у тому числі 29 районів зі складу Одеської області і 9 — зі складу Дніпропетровської.

Після створення 10 січня 1939 р. Кіровоградської області, до неї з Миколаївської області відійшли місто Кіровоград і 13 районів.

В період фашистської окупації територія Миколаївської області в її нинішніх межах була поділена між Німеччиною і Румунією. Західні райони були включені у Голтянський та Очаківський повіти румунського губернаторства Трансністрії, а райони, розташовані до сходу від річки Південний Буг, увійшли до генеральних округ «Миколаїв» і «Таврія».

30 березня 1944 р. була створена Херсонська область, у зв'язку з чим зі складу Миколаївської області відійшли місто Херсон і 13 районів. Тоді ж зі складу Одеської області до Миколаївській області були передані 5 районів.

17 лютого 1954 р. до складу Миколаївської області ввійшли ще 5 районів з Одеської області. З тих пір мінялися кордони районів в межах Миколаївської області, зникали одні райони, утворювалися інші.

3 березня 1988 р. Білоусівська сільська рада з центром в селі Білоусове з Миколаївської області передана до складу Великоолександрівського району Херсонської області.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Область розташована в Північному Причорномор'ї, в басейні річки Південний Буг. Межує на заході з Одеською, на півночі — з Кіровоградською, на сході — з Херсонською і Дніпропетровською областями. На півдні омивається водами Чорного моря.

Рельєф[ред.ред. код]

Територія області являє собою рівнину, яка поступово знижується з півночі на південь до Чорного моря, висота 20-40 м. Здебільшого територія відноситься до Причорноморської низовини; північ зайнятий відрогами правобережної Придніпровської височини (висота до 240 м) з сильно розчленованої мережею ярів, балок і долин. Найвища точка (255,6 м) розташована на північний схід від села Єлизаветівка Братського району. Широкі міжрічні простори характеризуються тут наявністю обширних округлих знижень («поди»), які навесні заповнюються водою і утворюють тимчасові озера. До території області також належать острів Березань і захід Кінбурнської коси.

Гідрографія[ред.ред. код]

Чорноморське узбережжя порізане лиманами (Бузький, Березанський, Тузловський, Тилігульський, Дніпровський). Головні річки — Південний Буг, що перетинає західну частину Одеської області з північного заходу на південний схід, Інгул (ліва притока Південного Бугу) та Інгулець (права притока Дніпра). Споруджено 1108 ставків і 44 водосховища.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Корисні копалини області представлені значними запасами будівельних матеріалів; є родовища кобальтонікелевих та уранових руд. На території області знаходяться джерела мінеральних вод і лікувальні грязі.

Ґрунти[ред.ред. код]

У північній частині області переважають звичайні чорноземи, на півдні вони змінюються південними чорноземами і темно-каштановими, слабо- і середньосолонцюватими чорноземами. Зустрічаються солонці, солонцювато-осолоділі ґрунти, заболочені плавні і торф'яники. У прирічкових і приморських районах — піщані і супіщані ґрунти, місцями з переходом в сипучі піски.

Клімат[ред.ред. код]

Північно-західна частина лежить в області лісостепів, південно-східна — степів. Клімат помірно континентальний. Літо спекотне, вітряне, з частими «суховіями»; середня температура найтеплішого місяця (липня) +23 до +21°C. Зима малосніжна, порівняно нехолодна; середня температура найхолоднішого місяця (січня) від −3 до −5°C. Річна кількість опадів коливається від 300—350 мм на півдні до 450 мм на півночі. Максимум опадів влітку, випадають переважно у вигляді злив. Вегетаційний період в середньому близько 210 діб.

Рослинність[ред.ред. код]

Рослинність переважно типчаково-ковилових степів, в долинах річок — лучна. Майже вся територія розорана. Природна степова рослинність збереглася лише по схилах ярів та балок. Під лісами та чагарниками зайнято близько 2 % території області (в основному дуб, осика, клен, чорна тополя, берест, сосна). Площа полезахисних лісових смуг близько 29,3 тис. га. Під державною охороною перебувають Катеринівський та Вознесенський ліси.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Для тваринного світу характерні лисиця, заєць-русак, звичайний хом'як, ховрах; з птахів — перепел, дрохва, фазан, сіра куріпка, крижні та сірий гусак, кулики, степовий та польовий жайворонки та інші; в Чорному морі промислове значення мають бички, хамса, кефаль, чехоня, скумбрія, осетрові та інші, в річках — сазан, лящ, судак та інші.

Природно-заповідний фонд[ред.ред. код]

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Загальна інформація[ред.ред. код]

Адміністративний центр області — місто Миколаїв.

У складі області:

  • районів — 19;
  • районів у містах — 4;
  • населених пунктів — 915, в тому числі:
    • міського типу — 26, в тому числі:
      • міст — 9, в тому числі:
        • міст обласного значення — 5;
        • міст районного значення — 4;
      • селищ міського типу — 17;
    • сільського типу — 889, в тому числі:
      • сіл — 818;
      • селищ — 71.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 19;
  • міських рад — 9;
  • селищних рад — 17;
  • сільських рад — 303.

Райони[ред.ред. код]

Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Арбузинський смт Арбузинка Адм. устрій
2 Баштанський м. Баштанка Адм. устрій
3 Березанський смт Березанка Адм. устрій
4 Березнегуватський смт Березнегувате Адм. устрій
5 Братський смт Братське Адм. устрій
6 Веселинівський смт Веселинове Адм. устрій
7 Вітовський м. Миколаїв Адм. устрій
8 Вознесенський м. Вознесенськ Адм. устрій
9 Врадіївський смт Врадіївка Адм. устрій
10 Доманівський смт Доманівка Адм. устрій
11 Єланецький смт Єланець Адм. устрій
12 Казанківський смт Казанка Адм. устрій
13 Кривоозерський смт Криве Озеро Адм. устрій
14 Миколаївський м. Миколаїв Адм. устрій
15 Новобузький м. Новий Буг Адм. устрій
16 Новоодеський м. Нова Одеса Адм. устрій
17 Очаківський м. Очаків Адм. устрій
18 Первомайський м. Первомайськ Адм. устрій
19 Снігурівський м. Снігурівка Адм. устрій

Міста обласного значення[ред.ред. код]

Міста районного значення[ред.ред. код]

Місто Входження
1 Баштанка Баштанський район
2 Нова Одеса Новоодеський район
3 Новий Буг Новобузький район
4 Снігурівка Снігурівський район
5 Арбузинка Арбузинський район

Райони у містах[ред.ред. код]

Район Входження
1 Заводський м. Миколаїв
2 Інгульський м. Миколаїв
3 Корабельний м. Миколаїв
4 Центральний м. Миколаїв

Суспільство[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2013 року в регіоні, за оцінкою, проживало 1173,5 тис. осіб, з них 796,1 тис. мешкає у міських поселеннях, 377,4 тис. — у сільській місцевості. Внаслідок демографічних процесів, які відбулися впродовж минулого року, чисельність наявного населення області скоротилась на 4,7 тис. осіб.

Головним чинником зменшення чисельності населення продовжує залишатися його природне скорочення, яке за 2012 рік становило 3,8 тис. осіб, зафіксовано і міграційне скорочення — 0,9 тис. осіб.

За минулий рік на Миколаївщині зареєстровано 13515 народжених, що на 486 немовлят більше, ніж у 2011 році. Традиційно хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, на 100 народжених дівчаток торік припадало 109 хлопчиків. Коефіцієнт народжуваності порівняно з 2011 роком зріс з 11 до 11,5 немовлят на 1000 наявного населення. Водночас дещо знизився показник смертності — з 14,8 до 14,7 померлих на 1000 наявного населення. Кількість померлих хоча і зменшилась на 164 особи в порівнянні з попереднім роком, залишилась досить значною і становила 17277 осіб.

Природний рух населення Миколаївщини характеризувався перевищенням числа померлих над живонародженими, у 2012 році на 100 померлих припало 78 народжених дітей.

За рік, що минув, на Миколаївщину прибуло 15 308 мігрантів, на 980 більше ніж вибуло. У межах області мігрувало 8630 осіб. Як і в попередні роки, переважав рух населення із сільської місцевості в міські поселення, за рахунок чого міське населення збільшилося на 844 особи. Внаслідок міжрегіональної міграції кількість населення зменшилась на 1 659 осіб, причому 57% міграційних переміщень у межах країни припадало на Одеську область та місто Київ. Водночас з інших країн в регіон прибуло 990 осіб, вибуло — 311. Позитивне сальдо сформувалось переважно за рахунок міграційних переміщень з Туркменістану (238 осіб), Росії (197 осіб) та Молдови (65 осіб).[1]

Історична динаміка населення Миколаївської області
Чисельність
населення, тис.
Урбанізація
1939 919,0 27,0%
1959 1014,0 39,0%
1970 1148,1 52,7%
1979 1242,6
1989 1330,6 65,5%
2001 1264,7 66,3%
2013 1173,5 67,8%

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 4,5 тисячі
за даними Держкомстату[2][3]
Миколаїв 490,8 Криве Озеро 7,7
Первомайськ 66,1 Березнегувате 7,7
Южноукраїнськ 40,2 Казанка 7,1
Вознесенськ 35,2 Арбузинка 6,3
Новий Буг 15,5 Доманівка 6,1
Очаків 14,4 Веселинове 5,9
Снігурівка 12,7 Олександрівка 5,3
Баштанка 12,7 Братське 5,2
Нова Одеса 12,0 Єланець 4,9
Врадіївка 8,3 Воскресенське 4,8

Національний склад[ред.ред. код]

Національний склад населення Миколаївської області станом на 2001 рік[4]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 034 446 81,91%
2 Росіяни 177 530 14,06%
3 Молдовани 13 171 1,04%
4 Білоруси 8 369 0,66%
5 Болгари 5 614 0,44%
6 Вірмени 4 277 0,34%
7 Євреї 3 263 0,26%
8 Корейці 1 751 0,14%
9 Азербайджанці 1 482 0,12%
10 Цигани 1 449 0,11%
11 Інші 11 547 0,91%
Разом 1 262 899 100,00%

Мовний склад населення [2]

Райони та міста обласного значення українська російська молдовська
Миколаївська область 69,2 29,3 0,6
Миколаїв 42,2 56,8 0,1
Вознесенськ 86,5 12,5 0,3
Очаків 70,3 28,5 0,2
Первомайськ 82,8 15,8 0,1
Южноукраїнськ 66,5 31,4 0,2
Арбузинський район 88,4 8,9 2,2
Баштанський район 91,4 5,5 0,8
Березанський район 88,9 8,3 1,1
Березнегуватський район 91,7 6,8 0,8
Братський район 86,1 10,0 3,2
Веселинівський район 92,7 5,5 1,1
Вознесенський район 89,6 8,2 1,6
Врадіївський район 96,0 1,8 1,6
Доманівський район 94,7 2,7 2,1
Єланецький район 92,9 3,6 2,5
Жовтневий район 80,5 18,1 0,4
Казанківський район 81,2 17,3 0,9
Кривоозерський район 96,9 1,8 0,8
Миколаївський район 87,4 11,4 0,4
Новобузький район 94,0 4,4 0,9
Новоодеський район 92,4 5,9 0,8
Очаківський район 85,2 12,7 0,8
Первомайський район 93,2 4,8 1,2
Снігурівський район 91,0 7,7 0,5

Злочинність[ред.ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 87,7 злочинів, з них 31,8 тяжких та особливо тяжких.[5]

Релігія[ред.ред. код]

Чисельність парафій християнських церков різних конфесій станом на 1 січня 2009 року на Миколаївщині[6]:

Єпархій Парафій Монастирів Священослужителів Недільних шкіл Періодичних видань
УПЦ МП 1 281 2 159 159 1
УПЦ КП 1 132 1 55 25 0
УАПЦ 0 9 0 4 4 0
УГКЦ 0 10 0 5 5 0

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

В Миколаївській області функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річний, автомобільний, авіаційний та трубопровідний транспорт.

З давніх часів територія регіону була одним із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв'язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори. Автомобільний транспорт відіграє найважливішу роль у міжміських і обласних перевезеннях. За 2002 рік автомобільним транспортом перевезено 18,4 млн тонн вантажів, що становить 83% від загальної суми вантажоперевезень по області. Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування становить 4810,2 км, з них державного значення — 563 км. Протяжність доріг з твердим покриттям — 4786,2 км.

Через територію області проходять такі автомобільні шляхи державного значення: М05 (Київ — Одеса), М13 (Полтава — Кіровоград — Платонове), М14 (Одеса — Мелітополь — Новоазовськ), Р06 (Ульянівка — Вознесенськ — Миколаїв), Н11 (Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Миколаїв), Н14 (Олександрівка — Кіровоград — Миколаїв).

Трубопровідний транспорт області представлений Миколаївським Державним підприємством «Трансаміак», що здійснює транзит рідкого аміаку по території України. Довжина магістрального трубопроводу, що обслуговується підприємством, становить 444 км. Технічна можливість для транспортування рідкого аміаку — до 3 млн тонн на рік.

Водний транспорт. Географічне положення області, наявність судноплавних артерій сприяють розвитку водного транспорту і становленню позиції Миколаєва як транзитного транспортного вузла.

Миколаївський морський торговельний порт — один із найпотужніших портів області — з'єднується з Чорним морем Бузько-Дніпровським лиманським каналом протяжністю 44 милі. Допустима прохідна осадка судна — 9,5метрів, допустима довжина судна — 215 м, ширина — 30 м. Плавання по каналу суден довжиною понад 187 м здійснюється з буксирним забезпеченням. Навігація в порту триває цілорічно.

Розрахунковий вантажообіг порту — 9 млн тонн на рік. В основному це експортно-імпортні вантажі в експорті — хімічні добрива, металоконструкції, труби, бавовна та ін., в імпорті — продовольчі товари.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство — друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа сільгосподарських угідь області перевершує 2 млн га, з яких майже 85% становить — рілля (понад 5% України), 13,7 — пасовища та сіножаті і 2% — плодово-ягідні насадження.

На одного мешканця області припадає майже 1,4 га ріллі, або в 2 рази більше ніж в середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві приходиться понад 11 га орної землі. Це один з найвищих показників в країні. У господарствах області налічуєтметою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють колективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Питома вага області в республіканському виробництві сільськогосподарської продукції досягає 3%. Виробнича структура сільського господарства є рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 60%. Основними культурами рослинництва в області є зернові (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза) під якими зайнято більш 40% посівних площ, технічні культури — соняшник та цукрові буряки, овочево-баштанні культури. Розвинуте садівництво та виноградарство.

В середньому за рік область виробляє до 2 млн тонн зерна, більш як 230 тис. тонн соняшника, до 200 тис. тонн цукрових буряків, понад 200 тис. тонн овочів тощо. Частка області в загальнореспубліканському виробництві зерна досягає 5,7%.

Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, яке має м'ясо-молочний напрямок. До 30% великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах населення, а свиней — понад 46%.


Пам'ятки[ред.ред. код]

Визначні уродженці[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2015 по січень 2017 року
  4. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  5. МВС УКРАЇНИ.
  6. http://risu.org.ua/text/2009ua.xls
Кіровоградська область Кіровоградська область Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Одеська область Одеська область Gray compass rose.svg Херсонська область Херсонська область
Чорне море