Матаков Василь Миколайович
| Матаков Василь Миколайович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 31 грудня 1918 Миколаїв | ||||||
| Смерть | 5 березня 1991 (72 роки) Москва | ||||||
| Поховання | Нове Донське кладовище | ||||||
| Країна |  СРСР→ Росія | ||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | ||||||
| Рід військ | авіація | ||||||
| Роки служби | 1937–1958 | ||||||
| Звання | капітан | ||||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Матаков Василь Миколайович 31 грудня 1918 — 5 березня 1991 — учасник Другої світової війни, заступник командира ескадрильї, капітан
Біографія
Народився 31 грудня в Миколаєві, в сім'ї робітників. Закінчив 7 класів середньої школи, а також школу фабрично-заводського учнівства. Після закінчення навчання працював слюсарем на Миколаївському суднобудівному заводі.
В 1937 році вступив в ряди Червоної Армії, через рік закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. З 1941 року пішов на фронт Радянсько-німецької війни. Будучи пілотом МіГ-3, захищав Москву. Брав участь у бойових діях на Північно — Західному, Західному, а пізніше на Калінінському фронтах.
До лютого 1942 року заступник командира ескадрильї 27-го винищувального авіаційного полку (6-й винищувальний авіаційний корпус, війська ППО країни) молодший лейтенант Василь Миколайович Матаков здійснив 163 бойових вильоти, під час яких підбив 6 ворожих літаків.[1]
Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 4 березня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, молодшому лейтенанту Матакову Василю Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 668).
Після закінчення війни Василь Миколайович продовжив службу в ВПС СРСР, був командиром авіаційного полку. У 1949 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу. З 1958 року полковник Матаков — в запасі.
Проживав у Москві, до пенсії працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті стандартизації, інженером. Помер 5 березня 1991 року. Урна з прахом знаходиться на кладовищі 1-го Донського крематорію в Москві.
Нагороди
- Орден Леніна
- Орден Червоного Прапора
- Двічі Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «Золота Зірка»
Примітки
Джерела
- Бундюков А. Т., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне. Одесса, 1982
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. М., 1988
Посилання
Біографія на сайті «Герои страны»(рос.)
| |||||||
