Довгове (Лозівський район)
| село Довгове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Лозівський район |
| Рада | Катеринівська сільська рада |
| Облікова картка | Довгове |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1859 |
| Населення | 85 |
| Площа | 0,424 км² |
| Густота населення | 200,47 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64663 |
| Телефонний код | +380 5745 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°57′16″ пн. ш. 36°24′49″ сх. д. / 48.95444° пн. ш. 36.41361° сх. д.Координати: 48°57′16″ пн. ш. 36°24′49″ сх. д. / 48.95444° пн. ш. 36.41361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
110 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64662, Харківська обл., Лозівський р-н, с.Катеринівка, вул.Слобожанська,1, тел. 61-2-33 |
| Сільський голова | Чабан Андрій Андрійович |
| Карта | |
  Довгове | |
 Довгове | |
| Мапа | |
| |
До́вгове — село в Україні, в Лозівському районі Харківської області. Населення становить 85 осіб. Орган місцевого самоврядування — Катеринівська сільська рада, з 31 серпня 2018 року - Катеринівський старостинський округ Лозівської міської громади.[1]
Географічне розташування
Село Довгове знаходиться на правому березі річки Бритай.
Вище за течією на відстані 3 км розташоване село Братолюбівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Смирнівка, на протилежному березі - село Михайлівка.
Історія
Вперше згадується у 1859 році як Сосипатровка (Долговка) Павлоградського повіту Катеринославської губернії. На той час село налічувало 9 дворів і 106 мешканців (50 чоловіків і 56 жінок).[2]
1908 року село мало 24 двори, 210 мешканців (з них 98 ч.с. і 112 ж.с.).[3]
У 1911-му село належало до Катеринівської волості, мало 30 дворів і 206 мешканців (96 ч.с., 110 ж.с.). Селянам було виділено 35 наділів землі, по 4 десятини кожен.[4] На землях Сосипатрівки і сусідньої Акимівки (Якимівки) було створено Кандзюбівське товариство селян, яке мало 236 десятин придбаної землі.[5]
У 1924 році село належало до Смирнівської сільської ради, мало 34 двори і 218 мешканців (110 ч.с. і 108 ж.с.) У фактичному користуванні селян було 460 десятин землі. Село мало 23 колодязі, всі з придатною до вживання водою.[6]
Згодом село належало до Михайлівської сільської ради. У 1930 році мало 35 домоволодінь, за даними перепису 1926 року 218 мешканців (112 чол.ст. і 106 жін. ст.)[7]
11 жовтня 1941 Довгове було окуповане гітлерівськими військами. 16 вересня 1943 року разом з іншими селами Лозівщини було звільнене від окупантів.[8]
з 11 серпня 1954 року разом з іншими селами Михайлівської сільради ввійшло до складу Катеринівської сільської ради, [9] з 31 серпня 2018 року - до Катеринівського старостинського округу Лозівської міської громади[10]
30 вересня 1958 року село Сосипатрівка було переіменоване в село Довгове.[11]
Колективні господарства
Під час суцільної колективізації мешканці сел Сосипатрівка, Михайлівка, Братолюбівка та Настасівка об’єдналися в колгосп "Радянське село". Через деякий час його розукрупнили на чотири окремі господарства, і у Сосипатрівці було створено колгосп імені 18-го партз’їзду.[12] У грудні 1950 року його разом з іншими колгоспами Михайлівської сільради було приєднано до катеринівського колгоспу ім. Орджонікідзе.[13] У ХХІ столітті поля колишнього к-пу ім. Орджонікідзе обробляє ПОСП "Агросвіт".[14]
Мешканці села, відзначені державними нагородами
- Біланов Олексій Іванович – механізатор к-пу ім.Орджонікідзе.Орден «Знак Пошани» (1973), орден Трудового Червоного Прапора (1982).
- Бровко Валентина Михайлівна, доярка к-пу ім.Орджонікідзе. Медаль «За трудову доблесть».
- Каліберда Володимир Полікарпович – механізатор к-пу ім. Орджонікідзе. Орден Жовтневої революції (1974).
- Каліберда Олександр Якович – механізатор к-пу ім.Орджонікідзе. Два ордени Трудового Червоного Прапора (..., 1977).
- Мацак Олексій Семенович – бригадир комплексної бригади к-пу ім.Орджонікідзе. Медаль «За трудову відзнаку».
- Троян Володимир Єгорович – тракторист, згодом бригадир другої тракторної бригади к-пу ім.Орджонікідзе. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Його ім’я занесене до колгоспної Книги пошани. Також на честь В.Є.Трояна названі вулиця у селі Довгове та одне з полів колишнього колгоспу.
- Троян Кирило Миколайович – механізатор к-пу ім.Орджонікідзе. Медаль «За трудову доблесть» (1966).[15]
Примітки
- ↑ Катеринівський старостинський округ. Офіційний сайт Лозівської міської ради (uk-ua) . Процитовано 6 жовтня 2019.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.) . - С.106-107.
- ↑ Справочная книга Екатеринославской епархии / Издание Екатеринославской Духовной консистории. – Екатеринослав, 1908. – 1103 с. - С.806-807
- ↑ Список населенных мест Павлоградского уезда Екатеринославской губернии с приложением карты. Издание Екатеринослав. губ. земской управы. - Екатеринослав : Тип. губ. земства, 1911. - 48 с. - С.12-13.
- ↑ Список населенных мест Павлоградского уезда Екатеринославской губернии с приложением карты. Издание Екатеринослав. губ. земской управы. - Екатеринослав : Тип. губ. земства, 1911. - 48 с. - С.42-43.
- ↑ Описание населенных мест Екатеринославской губернии (на 1-е января 1925 г.) [Текст]. / Издание губисполкома. - Екатеринослав : Типо-Литография Екатерининской ж. д., 1925. - 634 с. - С.500-501.
- ↑ Залюднені пункти Харківської округи. Вид. 2-е / Харківський округовий виконавчий комітет. ‒ Х.: Держвидав "Господарство України”, 1930. ‒ 97 с. - C.45.
- ↑ Історія рідного краю (Лозівський район)/ Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.36.
- ↑ Укрупнення сільських Рад // Правда Лозівщини. - 1954. - 19 серп. - 4 с. - С.1
- ↑ Рішення Лозівської міської ради Харківської області від 31.08.2018 № 993 «Про утворення старостинських округів Лозівської міської ради Харківської області» зі змінами від 20.12.18 № 1249, 29.03.19 № 1452.
- ↑ Зміни в адміністративно-територіальному поділу Лозівського району // Правда Лозівщини. - 1958. - 10 груд. - 4 с. - С..
- ↑ Наша спадщина: сторінками історії Лозівщини. – Лозова : ПП Плотников, 2008. – 36 с. - C.13
- ↑ Козороз О.Г. Орджонікідзевцям - 90. Віхи історії (початок) // Голос Лозівщини. - 2019. - 25 жовт. - с.3
- ↑ Козороз О.Г. Орджонікідзевцям - 90. Віхи історії (продовження) // Голос Лозівщини. - 2019. - 1 лист. - с.3
- ↑ Козороз О.Г. Гордість Лозівщини - моя Катеринівка (події, люди, долі). – Х. : Финарт, 2014. - 416 с. - ISBN 978-617-7211-33-3. - с.164, 171, 178, 222-228, 335.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
