Очікує на перевірку

Краснопавлівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Краснопавлівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Лозівський район
Громада Лозівська міська громада
Код КАТОТТГ UA63100050020096954
Облікова картка Краснопавлівка 
Основні дані
Засновано 1868
Статус із 2024 року
Площа 4,06 км²
Населення 7107 (01.01.2017)[1]
Густота 1929,5 осіб/км²;
Поштовий індекс 64622
Телефонний код +380 5745
Географічні координати 49°08′15″ пн. ш. 36°19′26″ сх. д. / 49.13750° пн. ш. 36.32389° сх. д. / 49.13750; 36.32389Координати: 49°08′15″ пн. ш. 36°19′26″ сх. д. / 49.13750° пн. ш. 36.32389° сх. д. / 49.13750; 36.32389
Висота над рівнем моря 153 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Краснопавлівка
До обл. центру:
 - залізницею: 118 км
 - автошляхами: 102 км
Селищна влада
Адреса 64600, Харківська область, Лозівський р-н, м.Лозова, вул. Ярослава Мудрого, 1
Карта
Краснопавлівка. Карта розташування: Україна
Краснопавлівка
Краснопавлівка
Краснопавлівка. Карта розташування: Харківська область
Краснопавлівка
Краснопавлівка
Краснопавлівка. Карта розташування: Лозівський район
Краснопавлівка
Краснопавлівка
Карта

Краснопавлівка у Вікісховищі

Краснопавлівка — селище в Україні, у Лозівській міській громаді Лозівського району Харківської області. Знаходиться за 30 км на північ від міста Лозова, за 120 км від обласного центру. Населення — 7828 осіб.

Географічне розташування

[ред. | ред. код]

Селище міського типу Краснопавлівка знаходиться на відстані 1 км від річки Орілька (лівий берег), до селища примикає село Браїлівка і на відстані 1 км знаходиться селище Нижня Краснопавлівка. По селищу протікають пересихаючі струмки з загатами. Через селище проходять автомобільна дорога Т 2107 і залізниця, станція Краснопавлівка.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Існує дві версії походження назви селища. Згідно з першою, серед робітників, що працювали над спорудженням станції був дуже гарний (тобто «красний» — красивий) робітник Павло. Згідно з другою версією — від прізвища Краснопавлов.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Краснопавлівка було засноване в 1868 році, у період будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

Станом на 1886 рік у селі Артельської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії мешкало 347 осіб, налічувалось 62 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки та постоялий двір, відбувався щорічний ярмарок[2].

В 1972 році село отримало статус селища міського типу.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Лозівської міської громади.[3]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Лозівського району (1923—2020), увійшло до складу новоутвореного Лозівського району Харківської області.[4]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 5819 74.34%
російська 1980 25.29%
німецька 2 0.03%
польська 1 0.01%
білоруська 1 0.01%
вірменська 1 0.01%
румунська 1 0.01%
інші/не вказали 23 0.30%
Усього 7828 100%

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів, ЗАТ;
  • Краснопавлівський молокозавод, АТЗТ;
  • «Доц», МП;
  • Комунальне підприємство «Тепловодосервіс»;
  • Комплекс водопідготовки «Дніпро» відокремленого підрозділу КП «Харківводоканал»;
  • Краснопавлівська дільниця Управління каналу Дніпро Донбас.

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Краснопавлівське водосховище
  • Свято-Вознесенський храм

Видатні люди

[ред. | ред. код]
  • Волошин Валерій Євгенійович — директор ТОВ «Інтерфлотпродукт».
  • Гнатюк Галина Макарівна (дружина відомого українського співака Дмитра Гнатюка) — доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник інституту мовознавства академії наук України, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки (за участь у створенні 11-томного словника української мови).
  • Каулько Євген Іванович — заслужений журналіст України, колишній головний редактор Харківської обласної газети «Слобідський край».
  • Литвин Юрій Васильович — Заслужений журналіст України, колишній головний редактор газети «Голос Лозівщини».
  • Садовничий Віктор Антонович — математик, ректор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, дійсний член Російської Академії наук, почесний доктор, професор і член 30 університетів і наукових об'єднань, автор сотень наукових робіт, володар найвищих наукових премій. 2022 році він ініціював звернення на підтримку війни Росії проти України. 20 вересня Харківська обласна рада позбавила В.А. Садовничого звання «Почесний громадянин Харківської області». 97 голосів «ЗА».
  • Скотаренко Віталій Семенович — кандидат технічних наук, уперше в Радянському Союзі розробив технологію, створив і запровадив у виробництво обладнання для виготовлення високоякісного горизонтального лиття. Має понад 30 винаходів, нагороджений Великою Золотою медаллю ВДНГ, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.
  • Жичиков Максим Сергійович - футболіст, захисник харківського «Металіста 1925». Виступав за молодіжну та юнацькі збірні України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.) // с. 35.
  3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Дім на півдороги — Центр реінтеграції засуджених жінок. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 15 квітня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]