Співтовариство західних православних церков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Співтовариство західних православних церков

Причастя західних православних церков (CWOC; фр. Communion des Églises orthodoxes occidentales, CEOO ), також відома як Західна православна церква, є спільністю християнських церков православної традиції, що стоять поряд зі східними православними та орієнтальними православними спільнотами. Західне православне спілкування відрізняється дотриманням богослужбових та духовних звичаїв західного християнства.

Огляд[ред. | ред. код]

На даний час причастя складається з трьох церков-членів:

  • Кельтська православна церква
  • Французька православна церква
  • Православна церква галлів

CWOC була створена 25 грудня 2007 року підписанням її статуту та CWOC на Різдво Господнє єпископом Маелем де Брешією та єпископом Марком Кельтської православної церкви, єпископом Вігіле та єпископом Французьким православним Мартіном Лапло. Церкви та єпископа Григорія Мендеса з православної церкви галлів. [1] [2] [3] [4]

В даний час парафії, монастирі та місії CWOC знаходяться у Франції, Іспанії, Бельгії, Швейцарії, Великої Британії, Камеруні, Австралії, Сполучених Штатах Америки, Бразилії та Мартиніці.

Переконання[ред. | ред. код]

Причастя Західних Православних Церков підтримує традиційні православні вірування та практику, приймаючи та затверджуючи перші три Вселенські Собори. Також підтверджуючи всі богословські та доктринальні висловлювання останніх чотирьох великих соборів, CWOC відхиляє звернення до Східних Православних Церков засуджень цих соборів за монофізитизм. Тому причастя визнає як східні православні церкви, так і східні православні церкви церквами-побратимами.

Відносини з іншими церквами[ред. | ред. код]

В директиви CWOC положення щодо прийняття інших православних церков, які також CWOC її статуту та принципів.

Прийняття інших християнських церков, які дотримуються принципів, викладених в Хартії, а також застосувань, порад та вказівок Союзу, є предметом одностайної згоди церков, що підписали Конвенцію. Ця угода буде поінформована вичерпною інформацією про історію, життя, дух та справжність церкви-кандидата. Для виявлення достоїнств цієї кандидатури будуть необхідні консультації між нашими церквами.

На сьогодні визнання Західною православною церквою східних та східних православних спільнот церквами-сестрами не відповідає взаємністю.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Thöle, Reinhard (2014). Orthodox churches in Germany: from migrant groups to permanent homeland. У Hämmerli, Maria. Orthodox identities in western Europe: migration, settlement, and innovation. Farnham [u.a.]: Ashgate. с. 94. ISBN 978-1-4724-3930-7. 
  2. Relations inter-juridictionnelles [Inter-jurisdictional relations]. eglise-orthodoxe.eu (fr). Luzé, FR: Église orthodoxe des Gaules. Архів оригіналу за 2016-03-03. Процитовано 2016-04-25. 
  3. Communion des Églises Orthodoxes Occidentales [Communion of the Western Orthodox Churches]. eoc-coc.org (fr). Saint-Dolay, FR: Église Orthodoxe Celtique. Архів оригіналу за 2016-04-25. Процитовано 2016-04-25. 
  4. Nos églises soeurs [Our sister churches]. eof.fr (fr). Église Orthodoxe Française. Архів оригіналу за 2016-03-05. Процитовано 2016-04-25. 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]