Становий пристав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Становий пристав (становий) — поліційна посадова особа у Російській імперії у 1837- 1917 роках.

Становий пристав відповідав за громадську безпеку у ввіреному йому стані, адміністративно-поліцейської одиниці, на які поділявся повіт. Кількість приставів у різних повітах був різним, залежавши від розмірів повіту та кількості його населення. Також кількість станів у повіті могла змінюватися з часом могла змінюватися. Наприклад якщо у 1867 році у Зміївському повіті Харківської губернії налічувалося два стани, у 1877 році іх було три, а з 1908 року у повіті налічувалося чотири поліційні стани (така кількість зберіглася до 1917 року).

Становий пристав був засідателем земського суду, який до 1862 року завідував повітовою поліцією.

Становий пристав призначався губернатором. Підпорядковувався у 1837-1862 роках земському справнику та земському суду, а з 1862 року повітовому справнику, як керівнику повітового поліційного управління. Становому були підлеглі десятники, соцькі, п'ятисоцькі і тисяцькі з селян. З 1878 року становому приставу стали підлеглі урядники, для допомоги становому та для нагляду за соцькими та десятниками.

Джерела[ред.ред. код]

  • Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — 166 с.(рос. дореф.)
  • Алексушин Г. В. История губернаторской власти в России (1708–1917 гг.). — Самара : Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2006.(рос.)
  • Алексушин Г. В. История правоохранительных органов. — Самара : Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2005.(рос.)
  • Советский энциклопедический словарь/Гл.ред.А.М.Прохоров. 3-е изд. — М. : Сов.энциклопедия, 1985. — С. 1260-1261 – 1600с.(рос.)