Станція Коханівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема колійного розвитку станції Коханівка, 1917 рік

Коханівка — закрита після 1943 року станція в районі смт Іллінка Мар'їнського району і річки Вовча. Була тупиковою станцією, з'єднувалася колією стандартної ширини із Курахівкою.

За різними проектами кінця XIX — початку ХХ століть цей роздільний пункт називався по-різному: Іллінка, Рузський, Коханівка. Останні дві назви пов'язані із прізвищами місцевих землевласників. Після будівництва у 1914—1918 роках залізниці Рутченкове — Гришине й тупикової гілки від «лінії» до Іллінки, за відповідним роздільним пунктом закріпилася назва «Коханівка». У 1911—1914 і 1921—1924 роках дебатувалося питання облаштування виходу від Іллінки до станції Роя через пост Вовча (кар'єр 35 верста) шляхом облаштування колії між постом та Іллінкою[1][2][3][4][5][6][7].

Станом на 1917 рік станція Коханівка мала 7 колій, з них — 2 тупики. В подальшому передбачалося обладнання 2 колій (з них — 1 тупика) і подовження одного тупика. Окрім цього, тут мали бути пасажирська будівля, перон, крита й відкрита товарні платформи, пакгауз, вагонні ваги, орендні ділянки під склади. До Коханівки тяжіли Костянтинівський рудник К. С. Пенякова, Володимирівський та Олександро-Михайлівський рудники В. М. Геккера, Іллінський рудник М. М. Чечика, Ольгинкутський «міщанський» рудник Я. Ш. Прахія, Ольгинкутський «селянський» рудник Ф. Д. Грицая, Анненська копальня К. Ф. Лефтерова, Єремєєвська копальня Л. Х. Когана, Успенська копальня С. Ф. Ківатицького й Н. Д. Кругляка, Зиновіївський рудник. Не дивлячись на те, що частина рудників, розташованих на південь від станції, відправляло вугілля до станції Роя, вантажопотік вугілля від Коханівки мав бути досить великий. Втім, у листопаді 1918 року, коли залізничне будівництво через загострення збройного конфлікту перервалося, облаштування станції Коханівка так і не завершилося. Збройне протистояння обернуло ефект від залізниці практично в нуль[5][6][8][9][10].

У 1923 календарному році по станції Коханівка було прийнято 68 т різних вантажів, а відправлено - 4597 т (4596 т вугілля і 1 т хліба). В 1923—1924 господарчому році станція Коханівка відправила 2,13 тис. т вугілля та прийняла 16 т солі. При станції діяли рудник № 23 (колишній Олександро-Михайлівський В. М. Геккера), шахти Альошина, Грицая, Журавльова, Кияшка, Лаппа (2 шахти), Логвиненка, Мороза, Попова, Притули, Ременникова, Родіонова, Сидорова, Чепчикова, Чумакова. Усі дрібні шахти були здані в оренду. За останні 3 місяці 1924 року станція Коханівка відправила 117 т, а прийняла менше 7 т різних вантажів. На станції працювали 5 осіб із загальною заробітною платнею 115,37 крб. на місяць. Втім, після 1924 року вантажообіг станції Коханівка різко падає до нуля. Причина: «Донвугілля» розпорядився законсервувати шахти на вказаній ділянці через низькосортність вугілля. Останній сплеск вуглевидобутку в Іллінці доводиться на 1943—1945 — 50-ті роки ХХ століття (відомі шахти № 1 «Іллінка», № 3-1 «біс», «Ударник», № 45, 47, 179, які закрилися до 60-х років ХХ століття), але станції Коханівка в той час вже не було. Пасажирські потяги від Коханівки за весь час її існування також не пішли[6][11][12][13][14][15][16][17][18][19].

Див. також: Рудниково-Лозівська залізниця. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900.
  2. ↑ Пояснительная записка к проекту сооружения Рудничной железной дороги (линии Рутченково – Лозовая и Гришино – Павлоград – Полтава). СПб. 1912.
  3. ↑ Лутугин Л.И. (1914). Записка о железнодорожных путях для обслуживания Гришинского угленосного района Донецкого бассейна // VII. Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам / Труды XXXVIII Съезда горнопромышленников юга России. Х.
  4. ↑ О подъездных путях общего пользования / Доклад Совета Съезда по железнодорожному вопросу // Труды XXXVI Съезда горнопромышленников юга России (20-го ноября – 4-го декабря 1911 года). – Т. I. Х. 1912.
  5. ↑ а б Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
  6. ↑ а б в Мартыненко В. В Западном Донбассе // Железнодорожник Донбасса, №№ 98 (6987), 18.08.1977; 99 (6988), 20.08.1977; 100 (6989), 23.08.1977.
  7. ↑ Баграев. Выгодно ли закрыть линию Рутченково – Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 57. 1924.
  8. ↑ К докладу по вопросу о современном положении каменноугольной промышленности. Сведения о добывающей способности и предполагаемой производительности каменноугольных и антрацитовых копей Донецкого бассейна на 1917 год // Труды XLI Съезда горнопромышленников юга России. – Т. I. Х. 1917.
  9. ↑ Отчёт начальника горного управления Южной России за 1915 год. Екатеринослав. 1916.
  10. ↑ К докладу по IIa вопросу о современном положении каменноугольной промышленности. Сведения о добывающей способности и предполагаемой производительности каменноугольных и антрацитовых копей Донецкого бассейна на 1916 год. – По заключению каменноугольной комиссии под председательством Н.Ф.Дитмара и антрацитовой – М.П.Тер-Давыдова // Труды XL Съезда горнопромышленников юга России (21-29 ноября 1915 года). – Т. I. Х. 1916.
  11. ↑ Ведомости о вывозе в 1924-25 г. донецкого минерального топлива и горнозаводских грузов // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924-25 г. Х. 1926.
  12. ↑ Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.) / Т. I. Х. 1923.
  13. ↑ Промышленная Россия: 1923-1924 г.: Справочная книга // Издание газеты «Экономическая жизнь». – В. 3-х частях / II часть. М.-Л. 1924.
  14. ↑ Баграев. Экономическое состояние районов, тяготеющих к станциям линии В.-Анадоль - Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 5. 1925.
  15. ↑ Хоменко С. О линии Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 2. 1925.
  16. ↑ Ведомость № 22 вывоза соли по станциям назначения, сгруппированным по губерниям, с указанием рода соли за 1924/25, 1923/24 и 1913 г.г. // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924/25 год (с 1 октября 1924 по 1 октября 1925 года). Х. 1926.
  17. ↑ Шахты Кураховки. Сведения из архивов / Между терриконами. Кураховский форум.
  18. ↑ Слюсаренко Н. Горять вогні станції: і вдень, і вночі ідуть поїзди // Зоря комунізму, № 152 (7973), 21.12.1989.
  19. ↑ Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета от 22.10.1944 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 3, арк. 360.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. – Х., 1900.
  2. Пояснительная записка к проекту сооружения Рудничной железной дороги (линии Рутченково – Лозовая и Гришино – Павлоград – Полтава). – СПб., 1912. – 21 с.
  3. Лутугин Л.И. Записка о железнодорожных путях для обслуживания Гришинского угленосного района Донецкого бассейна // VII. Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам / Труды XXXVIII Съезда горнопромышленников юга России. – Х., 1914. – с. VII-2 – VII-5.
  4. О подъездных путях общего пользования / Доклад Совета Съезда по железнодорожному вопросу // Труды XXXVI Съезда горнопромышленников юга России (20-го ноября – 4-го декабря 1911 года). – Т. I. – Х., 1912. – с. 48-52.
  5. Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. – Екатеринослав, 1917. – 578 с.
  6. Мартыненко В. В Западном Донбассе // Железнодорожник Донбасса, №№ 98 (6987), 18.08.1977; 99 (6988), 20.08.1977; 100 (6989), 23.08.1977.
  7. Баграев. Выгодно ли закрыть линию Рутченково – Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 57. 1924, с. 21-22.
  8. К докладу по вопросу о современном положении каменноугольной промышленности. Сведения о добывающей способности и предполагаемой производительности каменноугольных и антрацитовых копей Донецкого бассейна на 1917 год // Труды XLI Съезда горнопромышленников юга России. – Т. I. – Х., 1917.
  9. Отчёт начальника горного управления Южной России за 1915 год. – Екатеринослав, 1916. – 345 с.
  10. К докладу по IIa вопросу о современном положении каменноугольной промышленности. Сведения о добывающей способности и предполагаемой производительности каменноугольных и антрацитовых копей Донецкого бассейна на 1916 год. – По заключению каменноугольной комиссии под председательством Н.Ф.Дитмара и антрацитовой – М.П.Тер-Давыдова // Труды XL Съезда горнопромышленников юга России (21-29 ноября 1915 года). – Т. I. – Х., 1916.
  11. Ведомости о вывозе в 1924-25 г. донецкого минерального топлива и горнозаводских грузов // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924-25 г. – Х., 1926.
  12. Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.) / Т. I. – Х., 1923.
  13. Промышленная Россия: 1923-1924 г.: Справочная книга // Издание газеты «Экономическая жизнь». – В. 3-х частях / II часть. – М.-Л., 1924. – [1394] с.
  14. Слюсаренко Н. Горять вогні станції: і вдень, і вночі ідуть поїзди // Зоря комунізму, № 152 (7973), 21.12.1989.
  15. Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета от 22.10.1944 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 3, арк. 360.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станція_Коханівка&oldid=38213027