Станіслав Василевський

Станіслав Василевський
Народився	18 грудня 1885(1885-12-18) Станіславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	26 липня 1953(1953-07-26) (67 років) Ополе, Польська Народна Республіка
Поховання	Communal cemetery in Opoled
Країна	Польща
Діяльність	журналіст, перекладач, літературний критик, письменник
Галузь	журналістика
Alma mater	Університет імені Адама Міцкевича у Познані і Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	польська
Брати, сестри	Bolesław Wasylewskid
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Станіслав Василевський (пол. Stanisław Wasylewski, 18 грудня 1885, Станіславів, нині Івано-Франківськ — 26 липня 1953, Ополе) — польський історик, публіцист. З походження українець. Вивчав полоністику у Львівському університеті, ступінь доктора здобув у Познанському університеті (1932). Працював 1905–10 у Львівському Оссолінеумі; згодом був редактором і співробітником низки періодичних видань, зокрема львівського сатиричного тижневика «Szczutek», варшавського і познанського часописів «Gazeta Poranna», співпрацював із польським радіо. У 1938–39 – голова Відділу польських літераторів у Познані. Під час Другої світової війни мешкав у Львові, де брав участь у роботі підпільної організації «Конфедерація народу», після війни – у Кракові та Ополе.

Автор історичних есе «U księżnej pani» (1917), «Na dworze króla Stanisława» (1919), «O miłości romantycznej» (1921), «Portrety pań wytwornych» (1924); біографічних повістей «Ducissa Cunegundis» (1921), «Karolina Sobańska» (1950); біографічно-мемуарних шкіців «Niezapisany stan służby» (1932), «Pod kopułą lwowskiego Ossolineum» (1958), «Czterdzieści lat powodzenia» (1959). Редагував серію «Cuda Polski», в рамках якої видав нарис «Lwów» (1931).