Старі орли
(Перенаправлено з Старий орел)
«Старі орли» (нім. Alte Adler) — самоназва німецьких льотчиків, які до початку Першої світової війни (1 серпня 1914) здобули ліцензію пілота згідно правил Німецької авіаційної асоціації.
Загалом були 817 «старих орлів»[1]. Останній живий «орел», Мартін Галлер, помер в 1994 році.
Відомі «старі орли»[ред. | ред. код]
1910[ред. | ред. код]
- Август Ойлер (1 лютого 1910)
- Ганс Граде (1 лютого 1910)
- Пауль Енгельгард (15 березня 1910)
- Еллері фон Горріссен (21 квітня 1910)
- Фрідолін Кайдель (27 квітня 1910)
- Еміль Жаннін (27 квітня 1910)
- Адольф Беренд (3 травня 1910)
- Ойген Вінчірс (7 травня 1910)
- Роберт Телен (11 травня 1910)
- Отто Ліндрайнтнер (14 червня 1910)
- Теодор Шауенбург (22 червня 1910)
- Еріх Тіле (6 липня 1910)
- Габріель Пулен (15 липня 1910)
- Еріх Лохнер (15 липня 1910)
- Герман Дорнер (25 липня 1910)
- Зімон Бруннгубер (6 серпня 1910)
- Ойген фон Тарночі (30 серпня 1910)
- Генріх Гас (12 вересня 1910)
- Гельмут Вільберг (15 вересня 1910)
- Бруно Яблонскі (28 вересня 1910)
- Густав Отто (4 жовтня 1910)
- Бруно Ганушке (8 жовтня 1910)
- Генріх Елеріх (21 жовтня 1910)
- Принц Генріх Прусський (19 листопада 1910)
- Бруно Вернтген (13 грудня 1910)
- Вільгельм Гофф (13 грудня 1910)
- Бенно Кеніг (29 грудня 1910)
1911[ред. | ред. код]
- Фердинанд фон Гіддессен (17 січня 1911)
- Карл Вільгельм Віттерштеттер (17 січня 1911)
- Бруно Бюхнер (3 лютого 1911)
- Альберт Рупп (17 лютого 1911)
- Георг Шендель (17 лютого 1911)
- Вальтер Макентун (7 березня 1911)
- Карл Каспар (27 березня 1911)
- Гельмут Гірт (27 березня 1911)
- Райнгольд Янов (10 квітня 1911)
- Ганс Фолльмеллер (15 травня 1911)
- Пауль Швандт (20 травня 1911)
- Зігфрід Гоффманн (20 травня 1911)
- Густав Шульце (29 травня 1911)
- Антон Фоккер (7 червня 1911)
- Граф Луїтпольд Вольффскель фон Райхенберг (6 липня 1911)
- Йозеф Зувелак (30 серпня 1911)
- Віллі Фіш (9 вересня 1911)
- Карл Крігер (12 вересня 1911)
- Меллі Безе (13 вересня 1911)
- Альфред Пічкер (13 вересня 1911)
- Карл Ріттер (30 вересня 1911)
- Всеволод Абрамович (9 жовтня 1911)
- Генріх Люббе (6 листопада 1911)
1912[ред. | ред. код]
- Альфред Фрідріх (11 січня 1912)
- Гергард Зедльмайр (20 лютого 1912)
- Віллі Розенштайн (14 березня 1912)
- Шарль Бутар (4 квітня 1912)
- Густав Твер (18 квітня 1912)
- Карл Монс (7 травня 1912)
- Едуард Дрансфельд (10 травня 1912)
- Бруно Лангер (17 травня 1912)
- Ернст Шлегель (20 травня 1912)
- Пауль Зенге (24 травня 1912)
- Теодор Кобер (24 травня 1912)
- Ганс Зурен (22 липня 1912)
- Княгиня Євгенія Шаховська (16 серпня 1912)
- Шарлотта Мерінг (7 вересня 1912)
- Бруно Штеффен (9 жовтня 1912)
1913[ред. | ред. код]
- Герман Райхельт (26 квітня 1913)
- Вальтер Гейдер (9 червня 1913)
- Пауль Діце (4 липня 1913)
- Альберт Ціглер (2 серпня 1913)
- Вальтер Різелер (9 серпня 1913)
- Вільгельм Франкль (20 серпня 1913)
- Еріх Шоєрманн (6 вересня 1913)
- Герман Редер (6 вересня 1913)
- Роланд Кестер (26 вересня 1913)
- Вальтер Гендорф (3 листопада 1913)
- Пауль Опперманн (3 листопада 1913)
- Ріхард Дітріх (8 листопада 1913)
- Вальтер Гефіг (8 листопада 1913)
- Гюнтер Ціглер (15 листопада 1913)
- Франц Штеффен (15 листопада 1913)
1914[ред. | ред. код]
- Роберт Зоммер (14 лютого 1914)
- Макс Гертнер (18 лютого 1914)
- Фрідріх Крістіансен (27 березня 1914)
- Макс фон Мюллер (20 квітня 1914)
- Ганс Гутермут (28 квітня 1914)
- Курт Вегенер (22 червня 1914)
Література[ред. | ред. код]
- Willi Hackenberger: Die alten Adler. Pioniere der deutschen Luftfahrt. J. F. Lehmanns Verlag, München 1960.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rydmann, Dorothee; Rydmann, Theo (27 лютого 2013). Fliegen vor 100 Jahren: Max Schüler - Flugpionier der ersten Stunde. Der Spiegel (нім.). ISSN 2195-1349. Процитовано 4 червня 2023.