Генріх Прусський (1862-1929)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх Прусський
нім. Heinrich von Preußen
Prince Henry of Prussia (1862-1929).png
Ім'я при народженні нім. Heinrich Albert Wilhelm von Preußen
Народився 14 серпня 1862(1862-08-14)[1][2]
Берлін, Німецький союз
Помер 20 квітня 1929(1929-04-20)[1][2] (66 років)
Gut Hemmelmark[d], Баркельсбі, Рендсбург-Екернферде, Шльезвіґ-Гольштайн, Німеччина
·рак стравоходу
Поховання Шльезвіґ-Гольштайн
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність солдат, льотчик, політик
Учасник Перша світова війна
Військове звання Грос-адмірал
Рід Гогенцоллерни
Батько Фрідріх III
Мати Вікторія Саксен-Кобург-Готська
Брати, сестри
У шлюбі з Ірена
Діти Вальдемар Прусський (1889—1945), Prince Sigismund of Prussia[d] і Prince Henry of Prussia[d]
Нагороди
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден дома Гогенцоллернів
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Церінгенського лева
Орден Людвіга Гессенського
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден Корони (Вюртемберг)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Слона
Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Верховний орден Христа
Вищий орден Хризантеми
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Кавалер Великого хреста ордена Христа
Великий хрест ордена Вежі й Меча
Орден Зірки Румунії
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни
Орден Святого Станіслава
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Серафимів
Орден Османие 1 ступеня
Орден підв'язки
ордена Лазні
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
IMDb nm2838312

Генріх Альберт Вільгельм, принц Прусський (нім. Heinrich Albert Wilhelm Prinz von Preußen; 14 серпня 1862, Потсдам — ​20 квітня 1929, Шлезвіг-Гольштейн) — німецький військово-морський діяч, грос-адмірал. Син імператора Німеччини Фрідріха III і Вікторії Саксен-Кобург-Готської, брат німецького імператора Вільгельма II. Учасник Першої світової війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Початок служби[ред. | ред. код]

З дитинства йому, як другому сину імператора, була уготована військова кар'єра, але Генріх вирішив стати військовим моряком. У 1875-1877 роках він навчався в Кассельській гімназії.

У 1877 році він отримав своє перше офіцерське звання і почав службу на флоті. У 1878 і 1880 роках він здійснив навколосвітні подорожі, 1 жовтня 1880 здав офіцерський іспит.

У 1884-1886 роках принц відвідував заняття в Морській академії. З 1885 року він служив вахтовим офіцером на фрегаті Stein. З 1886 року — 1-й офіцер на корветі SMS Oldenburg, потім командував ротою 1-ї морської дивізії в Кілі. У 1887 році він був призначений командиром міноносця і одночасно 1-ї міноносної дивізії. З 1888 року принц Генріх командував імператорською яхтою SMY Hohenzollern. З 1889 року — командир крейсера SMS Irene, потім броненосця берегової оборони SMS Beowulf, броненосця SMS Sachsen і ескадреного броненосця SMS Wörth.

У 1896 році Генріх представляв брата на коронації російського імператора Миколи II.

У 1896 році він командував 2-ю дивізією 1-ї ескадри, а в 1897 році був призначений інспектором 1-й морської інспекції. У листопаді 1897 році принц прийняв командування 2-ю Східноазіатською крейсерською ескадрою, з якою діяв у Китаї. У 1899 році був призначений начальником всіх східно-азіатських крейсерських сил.

З 1903 року Генріх займав пост начальником військово-морської бази «Остзеє». У 1906-1909 роках очолював Флот відкритого моря. 1 жовтня 1909 Генріх Прусський був призначений на вищу флотську посаду — генерал-інспектора ВМФ.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни Принц Генріх призначений на важливу посаду головнокомандувача німецькими ВМС в Балтиці. Не всі хотіли бачити його на цій посаді. Наприклад, проти виступав Георг Олександр фон Мюллер, вважаючи, що Генріх Прусський не має досвіду керівництва великих з'єднань кораблів.

26 серпня крейсери SMS Augsburg і ​​SMS Magdeburg з трьома ескадреними міноносцями зробили спробу атаки на російський дозор, в результаті якої крейсер SMS Magdeburg, що сів на мілину, був підірваний. Невдача змусила Генріха на певний час знизити активність на Балтиці. 23 вересня під командуванням Генріха в районі Виндава зосереджені великі сили флоту (14 лінкорів, крейсери, ескадрені міноносці, тральщики), призначені для висадки десанту на Курляндському узбережжі. Однак після отримання повідомлення про підхід великих сил британського флоту до Датської протоки Генріх 12 вересня отримав наказ негайно повертатися в Кіль.

За кампанію 1914-1915 років німецький флот на Балтиці втратив на російських мінах броненосний крейсер Friedrich Carl, 4 тральщика, 3 сторожових крейсера і 14 пароплавів, пошкодження отримали крейсери Augsburg і ​​SMS Gazelle, 3 міноносці і 2 тральщика. До початку кампанії 1915 року флот під командуванням Генріха поповнився прибулими з Північного моря броненосними крейсерами SMS Roon, SMS Prinz Adalbert і SMS Prinz Heinrich, 6 ескадреними міноносцями та ін. Флот поділявся на дивізію охорони узбережжя і розвідувальні сили. Свої основні цілі Генріх бачив насамперед у протидії російському флоту, не даючи йому вести активні дії. 2 липня 1915 року в бою біля Гельголанда німецький мінний загороджувач SMS Albatross був сильно пошкоджений, а крейсер SMS Prinz Adalbert отримав пробоїну і ледь зміг дістатися до бази.

8 березня 1918 року Курляндський ландрат виніс рішення про створення під скіпетром імператора Вільгельм II т.зв. Курляндського герцогства. 15 березня 1918 року проголошено герцогство самостійною державою, а його правителем — принц Генріх. 12 квітня 1918 року в Ризі на об'єднаному засіданні ландратів Естонії, Латвії та Литви проголошено створення Балтійського герцогства на чолі з Генріхом. Після початку революції в Німеччині, Балтійське герцогство розпалося і 11 листопада було проголошено створення незалежної Естонії. 10 серпня 1918 принц був відсторонений від посади генерал-інспектора ВМФ, а після краху монархії в листопаді 1918 року звільнений з армії.

Генріх влаштувався Спочатку в Кільському замку, а після революції переїхав з родиною в маєток Геммельмарк, поблизу Екернферде. Як і його батько Фрідріх III, принц Генріх Прусський був завзятим курцем і помер від раку гортані 20 квітня 1929 року. Його поховали в маєтку Геммельмарк в Шлезвіг-Гольштейні.

Сім'я[ред. | ред. код]

Сім'я Генріха Прусського. Зліва направо: Ірена, Сигізмунд, Генріх, Вальдемар.


З 24 травня 1888 Генріх Прусський був одружений зі своєю двоюрідною сестрою, гесенською принцесою Іреною (11 липня 1866 — 11 листопада 1953), дочки великого герцога Людвіга IV і Аліси Великобританської. Від цього шлюбу народилося троє синів:

  • Вальдемар (1889—1945)
  • Сигізмунд (1896—1978)
  • Генріх (1900—1904)

Старший Вальдемар і молодший Генріх були гемофіліками, які успадкували хворобу від матері, по жіночій лінії потомства королеви Вікторії.

Особистість[ред. | ред. код]

Генріх володів характером, зовсім протилежним старшому братові, кайзеру Вільгельму II. Вів з сім'єю відкритий і досить скромний спосіб життя, за що користувався популярністю. Також зарекомендував себе талановитим дипломатом, вміючи взяти в переговорах правильний тон. Генріх підтримував дружні стосунки зі своєю двоюрідною сестрою і своячкою Олександрою Федорівною і її чоловіком Миколою II, неодноразово згадується в їхніх щоденниках. У 1896 році представляв брата на коронації Миколи II. Під час свого візиту в США в 1902 році Генріх залишив про себе дуже позитивні враження, йому був привласнений ступінь почесного доктора Гарвардського університету. Неучасть Генріха в політичному житті сприяло тому, що у нього завжди зберігалися рівні стосунки зі старшим братом-кайзером.

Як моряк Генріх був прагматиком і дуже практичною людиною. Він отримав одну з перших ліцензій пілота в Німеччині, був в стані зрозуміти практичну цінність тих чи інших технічних інновацій, довгі роки був покровителем яхт-клубу в Кілі і був завзятим яхтсменом. Після 1918 року, у вигнанні принц Генріх продовжив найактивнішу участь у вітрильних регатах і автомобільних гонках.

Генріх Прусський був палким автомобілістом, саме він винайшов склоочисник. У 1905 році Генріх запатентував свій винахід «Склоочисники автомобіля, які працюють від двигуна» (патент DRP 204.343).

У 1908 році їм заснований «Принц-Генріх-Фарт» — змагання німецьких автомобілістів, попередник Гран-прі Німеччини. Учасникам змагань видавалася срібні пам'ятні медалі із зображенням Генріха Прусського.

Генріх Прусський був одним з перших прихильників розвитку підводного флоту і морської авіації. За його ініціативою в Німеччині велися розробки першого німецького авіаносця.

Форма кепки (головного убору, в якому любив ходити Генріх Прусський) отримала визнання у яхтсменів і популярна дотепер. І за традицією часто іменується «Кепка Принца Генріха».

Титули, чини, звання і почесні призначення[ред. | ред. код]

З 14 серпня 1862 по 20 квітня 1929 року користувався титулом Його Королівська Високість Принц Генріх Прусський.

Звання ВМФ[ред. | ред. код]

Почесні звання[ред. | ред. код]

  • Контр-адмірал Австро-угорського флоту (почесний чин) (1899)
  • Віце-адмірал Австро-угорського флоту (почесний чин) (1899)
  • Звання почесного доктора технічного коледжу Шарлоттенбурга (1899)
  • Почесний громадянин міста Нью-Йорк (25 лютого 1902; одержав під час візиту в місто)
  • Почесний громадянин міста Філадельфія (10 березня 1902; одержав під час візиту в місто)
  • Почесний доктор Гарвардського університету (6 березня 1902)
  • Генерал піхоти саксонської армії (почесний чин) (5 липня 1906)
  • Почесний чин в мирний час прусського генерал-полковника в ранзі генерал-фельдмаршала (4 вересня 1909)
  • Адмірал флоту Британського Королівського військово-морського флоту (почесний чин) (27 грудня 1910)
  • Гросс-адмірал Австро-угорського флоту (почесний чин) (9 жовтня 1916)

Почесний шеф військових підрозділів[ред. | ред. код]

  • З 1871 року до 1918 року значився в списках 1-го Королівського прусського гвардійського піхотного полку. Записаний лейтенантом, а з 1909 року значився в чині генерал-полковник у ранзі генерал-фельдмаршала.
  • Шеф 35-го фузилерного Принца Генріха Прусського полку.
  • Шеф 2-го гренадерського полку Кайзера Вільгельма короля Пруссії №101.
  • Шеф 8-го польової артилерії Принца Генріха Прусського полку Баварської армії.
  • Шеф 1-го польової артилерії великого герцогства Гессенського полку №25.
  • З 24 серпня 1872 року значився в 33-м драгунському Ізюмському полку. 6 грудня 1907 року полк став називатися 11-й гусарський Ізюмський Його Королівської Високості Принца Генріха Прусського полк. З 8 липня 1888 року по 1 серпня 1914 року шеф 33-го драгунського (11-го гусарського) Ізюмського полку. Позбавлений шефства у зв'язку з початком війни.
  • Оберст-шеф 20-го піхотного полку Австро-угорської армії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Прусські ордени[ред. | ред. код]

Ордени інших Німецьких держав[ред. | ред. код]

Ордени іноземних держав[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Военная элита Германии 1870-1945 энциклопедический справочник. М.: Вече, 2011.-560 с.: ил. ISBN 978-5-9533-5035-8
  • John Van der Kiste. Prince Henry of Prussia: 1862-1929. 2015. ISBN 9781507585252
  • Ernst Dietrich Baron von Mirbach. Prinz Heinrich von Preußen: Eine Biographie des Kaiserbruders. ISBN 3412210811
  • Harald Eschenburg. Prinz Heinrich von Preußen - Der Großadmiral im Schatten des Kaisers. Heide, 1989, ISBN 3-8042-0456-2.
  • Tour of His Royal Highness Prince Henry of Prussia in the United States of America: Under the Personally Conducted System of the Pensylvania Railroad. Sagwan Press 2015. ISBN 9781297945960
  • Rainer Hering, Christina Schmidt (Hrsg.): „Prinz Heinrich von Preußen. Großadmiral, Kaiserbruder, Technikpionier“, Wachholtz, Neumünster 2013, gebunden, 232 Seiten. ISBN 978-3529061004
  • а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118709798 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  • а б Filmportal.de — 2005.