Стефан Урош II Милутин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Урош II Милутин
серб. Стефан Урош II Милутин Немањић
Stefan Milutin, by Anastas Jovanović, 1852.jpg
Народився бл. 1253
невідомо
Помер 12 листопада 1321
Q3111207?, Сербія
Поховання
Національність серби
Діяльність політик
Конфесія Сербська православна церква
Рід Неманичі
Батько Стефан Урош I
Мати Єлена Анжуйська
Брати, сестри  • Стефан Драгутин
У шлюбі з Simonida[d], Elizabeth of Hungary, Queen of Serbia[d], невідомо і Ana Terter[d]
Діти Стефан Урош III, Ana-Neda[d], Стефан Костянтин і Zorica[d]
Автограф Seal of Stefan Milutin.jpg
Стефан Урош II Милутин

Стефан Урош II Милутин (1253-1321) — 6-й король Сербії з 1282 до 1321 року. Походив з династії Неманичів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Стефан Милутин був сином Стефана Уроша I, короля Сербії, та Олени Анжуйської. Внаслідок конфлікту короля Стефана Уроша I із своїм старшим сином Стефаном Драгутином, мав намір передати королівську корону Стефану Милутину. Але внаслідок повстання Драгутина Стефан Урош I залишив трон. Стефан Драгутин став королем Сербії. Про діяльність Милутина в цей час мало відомостей.

Проте у 1282 році внаслідок хвороби Стефана Драгутина останній поступився короною Стефану Милутину, який став королем під ім'я Стефан Урош II Милутин.

Король Сербії[ред. | ред. код]

Сербія за часів Стефана Уроша II Милутина - цифрою 1 - позначено землі, що належали Милутину, цифрою 2 - землі Стефана Драгутина, цифрою 3 - землі, приєднані Стефаном Милутином у 1299 році, цифрою 4 - землі втрачені на користь Боснії

Стефан Урош II продовжив політику свого брата стосовно боротьби з відродженою візантійською імперією. У 1282 році під час війни з Михайлом VIII Палеологом він завоював значну область довколо міста Скоп'є. В цьому ж році помер візантійський імператор, що покращало становище Сербії. Спадкоємець Михайла VIII Палеолога Андронік II виявився слабким і безпорадним володарем. Це дозволило Стефану Урошу Милутину продовжити свою політику з розширення меж свого королівства. 1283 року Стефан Урош Милутин дійшов зі своєю армією й підкорив землі до Кавали. У 1284 році зайняв північну Албанію з містом Дуррес.

Водночас Стефану Урошеві довелося боротися із родом Шишнаничів, князями Відіна й васалами Ногайської орди. Проте спроби останніх підкорити Сербію виявилися невдалими. Милутин розбив їх й змусив відступити до Відіна.

1299 року він уклав мирний договір з Візантійською імперією, для зміцнення союзу з якою одружився з донькою імператора. Це викликало незадоволення брата Милутина - Стефана Драгутина, який на початку XIV століття розпочав війну. Боротьбу між братами вдалося припинити у 1313 році завдяки сербському духівництву.

Незважаючи на це, Стефан Урош II Милутин зберіг союз із Візантією. 1312 року він надав допомогу імператору Андроніку II Палеологу проти османів. В цьому ж році об'єднані сили Сербії та Візантії завдали нищівної поразки османським військам на чолі із Халілем-пашою. Вдячний за допомогу Андронік передав корою Сербії місто Куково.

У 1316 році після смерті свого брата Стефана Драгутин Стефан Урош II приєднав його землі до Сербії. Проте у 1319 році під час війни з Карлом I Анжу, королем Угорщини, король Сербії вимушен був відступити й повернути землі Драгутина Угорщині.

В цей же час повстав його син Стефан, якого Милутин розбив й заслав до Константинополя.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина - Елизавета (1255-1313), донька Стефана V Арпада, короля Угорщини

Діти:

2. Ганна (д/н-1304), донька Георгія Тертія, царя Болгарії

3. Сімоніда (1294-1336), донька Андроніка II Палеолога, імператора Візантії

Джерела[ред. | ред. код]

  • John V.A. Fine, Jr., The Late Medieval Balkans, Ann Arbor, 1987.