Супутникова антена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Параболічна офсетна антена з трьома конвертерами
Прямофокусна антена в Растінгу (Баварія)

Супу́тникова антена, розм. супутникова тарілка — комплект обладнання для прийому або передачі сигналів з або на штучний супутник. Включає дзеркало або рефлектор, один або декілька конвертерів, штангу для кріплення конвертера, мультифід (для позиціювання та кріплення 2-го та наступних конверторів), стійку або кронштейн та вузол кріплення (підвіску). Може також включати контррефлектор (допоміжне дзеркало), мотопідвіс, перемикач або комутатор DiSEqC (для двох або більше конвертерів).

За конструкцією і геометрією поверхні рефлектора антени діляться на параболічні і тороїдальні. Параболічні антени діляться на прямофокусні та офсетні.

Найбільш поширені серед населення параболічні офсетні антени.

Чим більший розмір антени (дзеркала), тим більш стійкий сигнал можна отримати з супутника, тим більший запас стійкості при несприятливих погодних умовах (дощ, сніг, туман, хмари).

В бортових системах космічних апаратів можуть використовуватися фазовані або цифрові антенні решітки[1][2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств. // Телемультимедиа. – 2001. - № 5(9). с. 13 – 18. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019. 
  2. Слюсар, В.И. (2002). Фазированная антенная решетка системы Thuraya. //Сети и телекоммуникации. – 2002. - № 5 (24). с. 54 – 58. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]