Сушарка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сушарка — машина для зневоднювання, в якій волога із вихідного матеріалу виділяється методом випаровування при т-рі вище 1000С. Розрізнюють сушарки барабанні, шнекові, киплячого шару, турбінні і труби-сушарки та ін.

Окремі різновиди[ред.ред. код]

СУШАРКА БАРАБАННА — сушарка, в якій розпушений вологий матеріал, переміщуючись у обертовому барабані, контактує з гарячими димовими газами. Найчастіше на збагачувальних фабриках використовуються саме барабанні сушарки, тому що вони можуть бути застосовані для сушіння будь-яких матеріалів незалежно від їх крупності (до 250—300 мм) і початкової вологості. У середині барабана встановлюють різної форми насадки для кращого контакту матеріалу з гарячим газами. Гарячі димові гази надходять у барабан із топки 1 і рухаються в тому ж напрямку, що й матеріал. Переміщення матеріалу забезпечується обертанням барабану і його нахилом під кутом 3 — 5º до горизонту. Вологий матеріал при русі розпушується, перемішується насадками і висушується від зіткнення з гарячими газами і нагрітою внутрішньою поверхнею барабану. Сухий матеріал видається з барабану через розвантажувальну камеру 5. Відпрацьовані димові гази надходять в систему пиловловлення і після очищення викидаються у атмосферу. До переваг барабанних сушарок варто віднести: велику продуктивність, високу економічність у відношенні витрати тепла і електроенергії, надійність у роботі, простоту конструкції і зручність експлуатації. Недоліки сушарок: громіздкість, високі капітальні витрати, подрібнення матеріалу при сушінні, тривалий контакт матеріалу з тепловим аґентом (до 40 хв.), забруднення продуктів золою з топки (0,2 — 0,7 %), налипання вологого матеріалу на внутрішню поверхню і насадки барабана. Барабанні сушарки, як правило, використовуються на збагачувальних фабриках великої продуктивності.

СУШАРКА З КИПЛЯЧИМ ШАРОМ — сушарка, в якій вологий матеріал приводиться до розпушеного стану потоком гарячих димових газів, які подаються під тиском з-під опорної решітки. Сушарки киплячого шару на збагачувальних фабриках застосовуються обмежено. Цей процес використовують для порівняно дрібнозернистої сировини (вугілля, руди) рівномірної крупності. Висота киплячого шару складає 0,30 — 0,45 м. У сушарках киплячого шару досягається значна інтенсивність сушіння і створюється можливість регулювання тривалості перебування матеріалу на решітці. Тривалість сушіння тут більше, ніж у трубах-сушарках, що дає можливість здійснити більш глибоке і рівномірне сушіння матеріалу. Недоліком є значні витрати електроенергії, необхідні для створення високих тисків сушильного аґента (2 — 6 кПа).

СУШАРКА ПАРОВА (ГАЗОВА) — сушарка, у якій випаровування вологи з твердої сипкої маси відбувається за рахунок її контакту з нагрітою поверхнею системи труб або порожнистих дисків, через які пропускається водяна пара або гарячі димові гази. С.п. застосовуються при сушінні матеріалів, для яких небажаний безпосередній контакт з гарячими димовими газами, напр., для сушіння вугілля бурого перед його брикетуванням. Перевагами С.п.(г.) є відсутність потреби в системі пилогазоочищення.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]