Сюйренська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 44°37′57″ пн. ш. 33°50′07″ сх. д. / 44.63250° пн. ш. 33.83528° сх. д. / 44.63250; 33.83528

Сюйренська фортеця
Suiren fortress 3.jpg

Вежа Сюйренської фортеці
Країна Україна
Місце розташування Крим

Сюйренська фортеця у Вікісховищі
Залишки розписів капели вежі
Кріпостна стіна

Сюйренська фортеця (Шиварин, Сциварин) — середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI–XI століттях задля контролю Бельбекських воріт. У пізньому середньовіччі використовувалося як феодальний замок. Знаходиться за 2 км від селища Куйбишеве (Бахчисарайського району) і за 1 км від сіл Велике і Мале Садове (колишнє Кучук-Сюйрен), на краю мису Кулі-бурун (Баштовий мис). Це укріплення досі панує над урочищем Хор-Хор, сусідніми скельними мисами Ай-Тодор, Дженіче-Бурун, Тапчан-Кая, гірським дефіле “Бельбекські ворота”, та найголовніше, воно забезпечує візуальне спостереження за ситуацією у північному напрямку та на всьому протязі каньйону р. Бельбек аж до Головного пасма Кримських гір на півдні. Існують припущення, що ця оборонна споруда, розташована в ареалі розселення готів, називалася Шиварін. Про це в XVI ст. повідомив у своїх мемуарах барон Бусбек (Augerii Gislenii Busbequii). У Константинополі Бусбек зустрів двох кримських мешканців (гота і грека), які розповіли йому про головні центри гірської Таврики – Мангуп (Mancup) та Шиварін (Scivarin). Можливо, назва останнього походить від давньогерманського scivaro і означає “камінь, скеля” (суч. нім. – Schiefer). Це точно характеризує місце розташування Сюйренського укріплення, яке знаходиться на високій та важкодоступній скелі[1].

Історія[ред.ред. код]

  • Заснування: V–VI ст. — побудова фортеці (інша версія — VIII ст.) візантійцями. На думку українських дослiдникiв, «прикордонний бург Шиварін був зведений на командній висоті у Бельбекському каньйоні наприкінці VI ст. (у 570––575 рр.) за ініціативою візантійської адміністрації для несення розвідувально-дозорної служби, а саме –– забезпечення контролю за пересуванням у передгір’ях небезпечних для Східної Римської Iмперії ворогів –– військ Тюркського каганату»[2]. Пізніше фортеця була складовою оборонної системи відомого кримського князівства Феодоро. Основним завданням фортеці був контроль долини річки Бельбек і охорона шляху до Мангупу з півночі і північного сходу.
  • Занепад: Кінець XIV ст. — місто занепало, ймовірно, після вторгнення військ Тамерлана. Інша версія — Сюйренська фортеця зруйнована під час чергового набігу турків у 1475 році.

Поселення на місці фортеці зникає через приблизно століття після її руйнування.

Сьогоднішній стан[ред.ред. код]

Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою баштою. Загальна протяжність оборонної стіни — 110 м. Товщина стін 2,5 м, висота — 4-4,5 м.

Зі східного боку башти знаходилися ворота, арка яких нині обрушена, а із західної — хвіртка вилазки. І в стіні і в нижній частині башти зроблені бійниці. Башта складена з великих вапнякових блоків.

У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII–XIV ст.

Неподалік фортеці знаходиться печерний монастир Челтер-Коба (печера з гратами).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Сюйренська фортеця
  • Сюйренська фортеця
  • Сюйренська фортеця
  • Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.
  • Вус О. В. Ранневизантийский бург Шиварин в Горном Крыму // Империя ромеев во времени и пространстве: центр и периферия: тезисы докладов XXI Всероссийской научной сессии византинистов / Под ред. М.В. Грацианского, П.В. Кузенкова. –– Москва––Белгород: Эпицентр, 2016. –– С. 54––56.
  1. Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– С. 250––251.
  2. Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 257––258; Вус О. В. Ранневизантийский бург Шиварин в Горном Крыму // Империя ромеев во времени и пространстве: центр и периферия: тезисы докладов XXI Всероссийской научной сессии византинистов / Под ред. М.В. Грацианского, П.В. Кузенкова. –– Москва––Белгород: Эпицентр, 2016. –– С. 54––56.